667/754/16-ц Про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки квартири частково недійсними, визнання права власності, скасування запису про обтяження майна - 29.04.2020 Прийняття

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 667/754/16-ц

провадження № 61-9731св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк", банк), ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В. (далі - приватний нотаріус Йосипенко В. В.) про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки квартири частково недійсними, визнання права власності, скасування запису про обтяження майна.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона була власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1, у якій разом з нею проживала її донька - ОСОБА_2 зі своїм чоловіком та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з очікуванням народження у сім`ї другої дитини, відсутністю у них власного житла та грошових коштів на його придбання, навесні 2008 році вони з донькою домовились, що вона продасть належну їй двокімнатну квартиру, а одержані кошти вкладе у придбання нової більшої за площею квартири та буде власником більшої її частини, а донька зобов`язалась сплатити різницю у вартості між проданою та новою квартирою за рахунок кредитних коштів. Також донька повідомила, що для отримання нею кредиту необхідно, щоб операція з обміну квартирами була оформлена шляхом укладання договорів купівлі-продажу.

14 травня 2008 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Цього ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_2 доплатила ОСОБА_3 14 000,00 доларів США. Донька її запевнила, що придбана квартира АДРЕСА_2 належить їм на праві спільної часткової власності, належні їм частки визначені пропорційно витраченим коштам на придбання зазначеної квартири.

У 2015 році їй стало відомо, що право власності на квартиру

АДРЕСА_2 зареєстровано лише за ОСОБА_2, яка отримала для сплати за неї кредит у ПАТ "Кредобанк" у розмірі

45 000,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк"), правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", укладено договір іпотеки від 14 травня 2008 року, за яким

ОСОБА_2 передала спірну квартиру банку в іпотеку.

Посилаючись на те, що квартира

АДРЕСА_2 була придбана спільно нею та ОСОБА_2, у рахунок оплати 40 000,00 доларів США за спірну квартиру вона передала ОСОБА_3 право власності на належну їй квартиру

АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів доплатила лише 14 000,00 доларів США, згоди на передачу спірної квартири в іпотеку банку вона не надавала, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Йосипенко В. В.; визнати її та ОСОБА_2 покупцями за зазначеним договором купівлі-продажу; визнати за нею право спільної часткової власності на 78/100 частин, а за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 22/100 частин квартири

АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір іпотеки від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", у частині передачі в іпотеку 78/100 частин спірної квартири, та внести відповідні зміни до запису в реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В., зареєстрований у реєстрі за

№ 1632.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покупцями за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 1632.

Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 78/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 22/100 частини квартири АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 14 травня 2008 року між

ОСОБА_2 та ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", в частині передачі в іпотеку 78/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язано суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно виключити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про передачу в іпотеку 78/100 частин квартири АДРЕСА_2, згідно договору іпотеки, укладеного 14 травня 2008 року між

ОСОБА_2 та ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору купівлі-продажу належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою. Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір. Установивши, що ОСОБА_1 продала свою двокімнатну квартиру ОСОБА_3, який у свою чергу продав належну йому трьохкімнатну квартиру ОСОБА_2 (доньці позивача), яка здійснила доплату за придбану квартиру в розмірі 14 000,00 доларів США, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року в частині покупця та визнання її покупцем 78/100 частин спірної квартири. Ураховуючи, що квартира АДРЕСА_2 є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка ОСОБА_1, як окремий об`єкт нерухомості, не зареєстрована, передача такої квартири в іпотеку можлива лише за згодою усіх співвласників, якої ОСОБА_1 не надавала, суд вважав обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку 78/100 частин спірної квартири, що належать ОСОБА_1, та скасування відповідного запису про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" задоволено, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено, що зміст оспорюваного нею правочину суперечить Цивільному кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), іншим актам цивільного законодавства та, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 14 травня 2008 року не відповідав її волевиявленню та порушує її права. З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним у частині покупця договорукупівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, апеляційний суд відмовив у задоволенні похідних від нього позовних вимог про визнання права власності на частку у майні, визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження. Суд відхилив посилання позивача на її вік та стан здоров`я (поганий слух), за наявності яких при укладенні оспорюваного нею договору купівлі-продажу вона у всьому покладалася на свою дочку ОСОБА_2, вказавши, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 було шістдесят років, а вади слуху не перешкоджали їй ознайомитися зі змістом договору та пересвідчитися у тому, що вона є співвласником спірної квартири. Доводи заявника про те, що фактично було здійснено обмін між квартирами, належними їй і ОСОБА_3 з доплатою у розмірі 14 000,00 доларів США, яку здійснила її донька ОСОБА_2, суд вважав безпідставними, оскільки вони суперечать змісту пункту 2.1. оспорюваного договору купівлі-продажу та поданій приватному нотаріусу заяві ОСОБА_3, якою він підтвердив отримання від ОСОБА_2 323 000,00 грн за продаж квартири АДРЕСА_2 .

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2018 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки її доводам про те, що квартира

АДРЕСА_2 була придбана спільно нею та ОСОБА_2, в рахунок оплати 40 000,00 доларів США за спірну квартиру вона передала

ОСОБА_3 право власності на належну їй квартиру

АДРЕСА_1, а донька ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів доплатила лише 14 000,00 доларів США. Крім того, апеляційний суд не урахував, що вона є особою непрацездатного віку, інвалідом ІІІ групи, має поганий слух та є юридично необізнаною, а тому до 2015 року була впевнена, що їй на праві власності належить 78/100 частин спірної квартири. Оскільки вона, як співвласник квартири, не надавала згоду на передачу її в іпотеку банку,

ОСОБА_2 не мала права передавати належну їй частку у праві власності на квартиру в іпотеку ВАТ "Кредобанк". Крім того, вважала необґрунтованими посилання суду апеляційної інстанції на те, що приватний нотаріус

Йосипенко В. В. в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не зазначали, що бажають укласти договір міни квартири чи вказати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співвласниками спірної квартири, оскільки приватний нотаріус Йосипенко В. В. таких пояснень не надавав.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Кредобанк", у якому воно зазначало, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, оскаржуване заявником судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

14 травня 2008 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Йосипенко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 1643, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав квартиру

АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору, продаж квартири АДРЕСА_1 за домовленістю сторін здійснено за 4 079,00 грн, які продавець одержав при підписанні договору.

Того ж дня між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу,посвідчений приватним нотаріусом Йосипенко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 1632, згідно з яким продавець продав, а покупець придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року продаж квартири за домовленістю сторін здійснено за 323 000,00 грн, з яких

95 950,00 грн продавець одержав при підписанні цього договору, а

227 250,00 грн покупець зобов`язується сплатити продавцю після підписання договору протягом трьох банківських днів.

У поданій приватному нотаріусу Йосипенко В. В. заяві від 14 травня 2008 року ОСОБА_3 підтвердив отримання від ОСОБА_2 323 000,00 грн в рахунок оплати за договором купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2, а також розпискою від 14 травня 2008 року підтвердив отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі

14 000,00 доларів США за продаж квартири.

13 травня 2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 181/ж, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 45 000,00 доларів США на строк до 01 травня 2028 року.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору від 13 травня 2008 року, кредит видається на наступні цілі: придбання житлової нерухомості.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 травня 2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 181/ж, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру

АДРЕСА_2 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 обгрунтовувала позов посиланням на те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана спільно нею та ОСОБА_2 за рахунок належних їй 40 000,00 доларів США, отриманих від продажу ОСОБА_3 належної їй на праві власності квартири

АДРЕСА_1, та частково за рахунок кредитних коштів у розмірі 14 000,00 доларів США, отриманих ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним з ВАТ "Кредобанк", а тому вона має право на 78/100 частин зазначеної квартири. При укладенні договору купівлі-продажу вона повністю покладалася на дочку, оскільки є особою непрацездатного віку, має поганий слух та є юридично необізнаною. Крім того, вона не надавала згоди на передачу спірної квартири в іпотеку банку, що є підставою для визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку банку належних їй 78/100 частин квартири.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою для його недійсності (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та урахувавши, що оспорюваний ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 травня 2008 року був укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в тому числі у присутності позивача, яка достеменно могла знати, що покупцем за вказаним договором є лише її донька ОСОБА_2, а також відсутність наданих позивачем допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що зазначена вище квартира була придбана, в тому числі за рахунок 40 000,00 доларів США, отриманих від продажу належної їй на праві власності квартири

АДРЕСА_1 (відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу зазначеної квартири, її продаж здійснено за 4 079,00 грн), суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що укладенням договорів купівлі-продажу від 14 травня 2008 року фактично було оформлено проведений сторонами обмін належними їй і ОСОБА_3 квартирами з доплатою ОСОБА_3 різниці вартості його квартири у розмірі 14 000,00 доларів США, яка здійснена ОСОБА_2, не є переконливими, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, зазначені доводи суперечать змісту укладених договорів купівлі-продажу, зокрема продаж квартири АДРЕСА_2 відбувся за

323 000,00 грн, отримання яких ОСОБА_3 підтвердив нотаріально посвідченою заявою-розпискою від 14 травня 2008 року, тоді як належна позивачеві квартира АДРЕСА_1 була продана за

4 079,00 грн. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належна позивачеві квартира була продана за 40 000 доларів США, які увійшли у вартість квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_1 ненадала.

Натомість з матеріалів справи убачається, що за день до укладення оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу її дочка ОСОБА_2 отримала кредит на придбання житлової нерухомості у розмірі 45 000,00 доларів США відповідно до укладеного між нею та ВАТ "Кредобанк" кредитного договору.

Посилання заявника на не урахування судом апеляційної інстанції при укладенні оспорюваного правочину її юридичної необізнаності, віку та стану здоров`я (поганий слух) є необгрунтованими. Апеляційний суд надав належну оцінку зазначеним доводам, вказавши, що зазначені обставини не перешкоджали їй ознайомитися з умовами оспорюваного договору (прочитати його), оскільки вона була присутня при його укладенні.

Установивши відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні похідних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у майні, визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження.

Інші доводи касаційної скарги законність та обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак