Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Гулової О.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лаптієва А.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України 16 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати Постанову відповідача від 24 лютого 2014 року № 775-VII (775-18) "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" (далі - Постанова № 775-VII) в частині: висновку про порушення позивачем присяги судді; доручення Генеральній прокуратурі України порушити кримінальне провадження по факту прийняття рішення Конституційним Судом України № 20-рп/2010 (v020p710-10) і притягнення усіх винних осіб до відповідальності; рекомендації Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання звільнення за порушення присяги суддів Конституційного Суду України, які були призначені з'їздом суддів України.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що оскаржувана Постанова № 775-VII (775-18) прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав, з перевищенням повноважень та з порушенням передбаченої процедури. Встановлення ВРУ факту порушення ним присяги судді Конституційного Суду України позначилося на його репутації, як у професійних колах, так і в очах суспільства. Крім того, Постановою № 775 за участь у прийнятті рішень Конституційного Суду України № 20-рп/2010 (v020p710-10) , 3-рп/2012 (v003p710-12) встановлено переваги певних суддів Конституційного суду України та необґрунтовану відповідальність інших, що свідчить про неправомірне втручання в його професійне життя як складову особистого життя в результаті накладення необґрунтованої відповідальності, що по своїй суті є порушенням принципу верховенства права та дискримінацією за неправдиво визначеною політичною приналежністю.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовив. При цьому дійшов висновку, що Постанова № 775-VII (775-18) , яка є предметом оскарження, не порушує права чи інтереси позивача, оскільки ВРУ не приймала рішення про звільнення його з посади судді Конституційного Суду України, а лише запропонувала розглянути це питання органу, який призначив позивача на посаду.

Не погодившись із такою постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 2 грудня 2016 року подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме - порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 зазначеного Кодексу.

Верховний Суд України ухвалою від 10 січня 2017 року відкрив провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до КАС (2747-15) , внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)" (далі - Закон № 2147-VIII).

За приписами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС (2747-15) (у редакції Закону 2147-VIII (2147а-19) ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами КАС (2747-15) , які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом № 2147-VIII (2147а-19) змін до цього Кодексу.

У заяві про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, ОСОБА_1 просить постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 скасувати, позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що остання є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, 23 лютого 2018 року позивач, посилаючись на положення частини п'ятої статті 346 КАС, подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач подав заперечення, у яких, зокрема, зазначає, що викладені доводи у заяві не спростовують висновків суду, а рішення Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні заяви про перегляд судового рішення слід відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 відкликав раніше подане клопотання про передачу цієї справи до Великої палати Верховного Суду.

Негативні публікації щодо ОСОБА_1, на думку представника відповідача, викликані не оскаржуваною Постановою № 775-VII ВРУ (775-18) , а діями самого позивача, який у складі колегії суддів Конституційного Суду України приймав Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 (v020p710-10) у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (2222-15) (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ), за результатами розгляду якої Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (2222-15) у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи та заперечення на них, дійшла висновку, що заява про перегляд судового рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 вересня 2010 року рішенням X позачергового з'їзду суддів України ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України.

21 вересня 2010 року ОСОБА_1 на пленарному засіданні ВРУ склав присягу судді Конституційного Суду України.

24 лютого 2014 року ВРУ прийняла Постанову № 775-VII (775-18) , згідно з пунктами 3 та 4 якої відповідачем:

- запропоновано Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання дострокового припинення повноважень суддів Конституційного Суду України, зокрема, ОСОБА_1, у зв'язку з порушенням ними присяги судді;

- доручено Генеральній прокуратурі України порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 (v020p710-10) у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV "Про внесення змін до Конституції України" (2222-15) (далі - Рішення № 20-рп/2010 (v020p710-10) ) і притягти усіх винних осіб до відповідальності.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду погоджується із рішенням Вищого адміністративного суду України з огляду на таке.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС).

Відповідно до статті 17 КАС юрисдикція адміністративних спорів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

При цьому, за змістом частини першою статті 2, статті 6 КАС завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та пункту 5 частини першої статті 23 Закону № 422/96-ВР суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.

Отже, питання щодо звільнення судді Конституційного суду України, може вирішити тільки той орган, який його призначив на зазначену посаду, в порядку, який чітко регламентований чинним законодавством.

Враховуючи означене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, лише з'їзд суддів України може вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України, зокрема, за порушення присяги судді.

Крім того, як зазначалося вище, ВРУ запропонувала Раді суддів України скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання дострокового припинення повноважень та звільнення з посад суддів Конституційного Суду України, які були призначені з'їздом суддів України, зокрема, ОСОБА_1, у зв'язку з порушенням ними присяги судді.

Водночас, ВРУ відповідно до частини другої статті 85 Конституції України та частини другої статті 46 Регламенту Верховної Ради України наділена правом звернення до будь-якого державного органу.

Отже, звернувшись до Генеральної прокуратури України щодо порушення кримінального провадження за фактом прийняття Рішення № 20-рп/2010 (v020p710-10) , ВРУ діяла у межах повноважень, наданих їй частиною другою статті 85 Конституції України та частиною другою статті 138 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (1861-17) .

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України про те, що оскаржувана Постанова ВРУ № 775-VII (775-18) не порушує права чи інтереси позивача у публічно-правових відносинах, оскільки орган законодавчої гілки влади при здійсненні своїх повноважень жодних владно-розпорядчих рішень щодо ОСОБА_1 не приймав, зокрема, рішення про звільнення останнього з посади судді Конституційного Суду України, і тому, відповідно, доводи заяви, які зводяться до порушення з боку Вищого адміністративного суду України права позивача на справедливий суд, колегія суддів відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (зі змінами, внесеними Закон № 2147-VIII (2147а-19) ), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України 16 листопада 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною та не оскаржується.

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2018 року.