2а-7508/10/1470 Про визнання нечинним рішення ДПІ, скасування податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на додану вартість - 14.03.2018 Прийняття

ТОВ "ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - МДПІ, відповідач) в якому просило визнати нечинним рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 24.09.2010 № 15721/10/23-608; скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 21.07.2010 № 0000352301/0 та від 24.09.2010 № 0000352301/1.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 позов задоволено: скасовані рішення від 24.09.2010 № 15721/10/23-608, податкові повідомлення - рішення від 21.07.2010 № 0000352301/0, від 24.09.2010 № 0000352301/1, прийняті ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), частини 4 ст. 186 КАС України та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги позивач вказує на неврахування апеляційним судом при відкритті апеляційного провадження у справі обставин дотримання відповідачем строків апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції; а також неврахування під час розгляду справи доданих позивачем до матеріалів справи доказів правомірності формування сум податкового кредиту. При цьому, доводи ТОВ зводяться до оскарження висновків контролюючого органу, які стосуються сформованого позивачем податкового кредиту на загальну суму 1183085,20 грн.

Заперечуючи проти касаційної скарги, заступник прокурора Миколаївської області просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов`язання із ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.06.2010 № 732/23-31554170.

Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: занижені податкові зобов'язання із ПДВ на 183322,00 грн. за грудень 2008 року у зв'язку з не включенням сум ПДВ за наслідками отримання коштів від фізичних осіб за договорами інвестування в будівництво на загальну суму 1099929,98 грн. (у т.ч.: ПДВ - 183322,00 грн.); завищено податковий кредит на загальну суму 3074758,00 грн. (у тому числі: заниження за грудень 2008 року на 176696,00 грн.; завищення за листопад 2008 року на 897788,00 грн., за січень 2009 року на 450383,00 грн., березень 2009 року на 883132,00 грн., травень 2009 року на 1020151,00 грн.): а саме: 1183085,20 грн. - за податковими накладними, дати виписки не відповідають податковому періоду, в яких вони були відображені у податковому обліку; 2068369,00 грн. - які не підтверджені податковими накладними. У результаті цих порушень позивачем занижено ПДВ на загальну суму 1200134,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2008 року, січень, березень, травень 2009 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.07.2010 № 0000352301/0 та від 24.09.2010 № 0000352301/1 про визначення податкового зобов'язання із ПДВ на загальну суму 1800201,00 грн., у тому числі: 1200134,00 грн. за основним платежем та на 600067,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, застосувавши норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, прийшов до висновку про правомірність відображення позивачем у власному податковому обліку за листопад 2008 року, січень, березень, травень 2009 року податкового кредиту на загальну суму 1183085,20 грн. за податковими накладними, отриманими в інших податкових періодах, ніж відбулись господарські операції (листопад, грудень 2006 року, березень, квітень, травень, серпень 2007 року, лютий 2008 року). При цьому, судом не було дано жодної оцінки іншим висновкам контролюючого органу, наведеним в акті перевірки від 23.06.2010 № 732/23-31554170, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, як і не були встановлені жодні обставини щодо правомірності рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 24.09.2010 № 15721/10/23-608 про результати розгляду первинної скарги, його прийняття та підстав оскарження позивачем. Тоді як позов було задоволено у повному обсязі.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, при застосуванні підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, прийшов до протилежного висновку. За висновком суду позивач неправомірно сформував суми податкового кредиту за податковими накладними, отриманими в інших податкових періодах, ніж відбулись господарські операції. Право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними виникає у платника податку виключно у випадку звернення до контролюючого органу зі скаргами на продавця товарів (послуг), або у випадку наявності доказів отримання таких податкових накладних із затримкою. Даючи оцінку висновкам акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 2068369,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2008 року, березень, травень 2009 року з посиланням на податкові накладні, які не були надані під час перевірки, апеляційний суд, із врахуванням обставин ненадання цих податкових накладних, як під час перевірки, так і у судовому процесі, відсутності інших доказів на підтвердження реального характеру господарських операцій, за наслідками яких ця сума податкового кредиту сформована, зробив висновок про правомірність зменшення контролюючим органом позивачу сум податкового кредиту у вказаному розмірі. Також, суд визнав правильними висновки податкового органу про заниження позивачем сум податкових зобов'язань із ПДВ на 183322,00 грн. за грудень 2008 року за наслідками отримання коштів від фізичних осіб за договорами інвестування в будівництво на загальну суму 1099929,98 грн. (у т.ч.: ПДВ - 183322,00 грн.). Цей висновок суду обґрунтовано тим, що такі операції є операціями поставки, а отже включаються до об'єкта оподаткування ПДВ. При цьому, не зрозумілим є встановлення судом обставин щодо цього порушення, оскільки позовна заява, заперечення та апеляційна скарга відповідача, не містять доводів, якими б оспорювались ці обставини, а позивачем не було додано до матеріалів справи доказів на спростування цих обставин.

Обставини щодо правомірності рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 24.09.2010 № 15721/10/23-608 про результати розгляду первинної скарги, як і факт прийняття такого рішення, також не знайшли свого відображення у рішенні апеляційного суду.

Із вказаними висновками апеляційного суду, викладеними у оскаржуваній постанові, можна погодитись лише частково з огляду на наступне.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в податковому обліку за листопад 2008 року, січень, березень, травень 2009 року ПДВ у загальній сумі 1183085,21 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками за наслідками господарських операцій з поставки товарів (послуг), дати виписки яких припадають на інші податкові звітні періоди (листопад, грудень 2006 року, березень, квітень, травень, серпень 2007 року, лютий 2008 року), та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. Фактичне виконання операцій з поставки товарів (послуг) постачальниками позивачу, як і сплата останнім сум ПДВ у їх вартості, контролюючим органом не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України (2755-17) ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ "Акцент буд" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Висновки суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, при застосуванні вказаних правових норм, відповідають вищевказаній позиції Верховного Суду України.

Разом із тим, як свідчить текст позовної заяви, позивачем оспорювалися висновки податкового органу в частині зменшення в його податковому обліку податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 1183085,21 грн. за листопад 2008 року, січень, березень, травень 2009 року. Такими ж доводами, щодо цих же висновків податкового органу, обґрунтована і касаційна скарги позивача.

Частиною 1 ст. 71 КАС України (у редакції до внесення змін Законом України від 03.08.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Отже, враховуючи те, що у судовому процесі позивач посилався виключно на обставини неправомірності зменшення йому податковим органом податкового кредиту у загальній сумі 1183085,21 грн., апеляційний суд, помилково встановлював обставини щодо інших порушень, встановлених в акті перевірки від 23.06.2010 № 732/23-31554170, а суд першої інстанції задовольнив позов у частині вимог, які виходять за предмет доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 № 0000352301/0 та від 24.09.2010 № 0000352301/1 про визначення податкового зобов'язання із ПДВ на загальну суму 1774727,82 грн., у тому числі: 1183085,21 за основним платежем та на 591642,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 № 0000352301/0 та від 24.09.2010 № 0000352301/1 про визначення податкового зобов'язання із ПДВ на загальну суму 1774727,82 грн., у тому числі: 1183085,21 за основним платежем та на 591642,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції у цій частині позовних вимог; в іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після внесення змін Законом України від 03.08.2017), суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ" задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у частині скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 про задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 21.07.2010 № 0000352301/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 1774727,82 грн., у тому числі: 1183085,21 за основним платежем та на 591642,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 24.09.2010 № 0000352301/1 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 1774727,82 грн., у тому числі: 1183085,21 за основним платежем та на 591642,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та в цій частині позовних вимог залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2011.