420/1695/17 Про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею - 05.03.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року у складі судді Стеценко О. С. та постанову Апеляційного суду Луганської області

від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Єрмкова Ю. В., Авалян Н. М., Лозко Ю. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (далі - служба у справах дітей Новопсковської РДА Луганської області), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у шлюбі з відповідачкою, який рішенням Новопсковського районного суду Луганської області

від 17 жовтня 2017 року було розірвано. Мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із матір`ю за адресою:

Посилався на те, що він не усувався від виконання своїх батьківських обов`язків, сплачував аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

При цьому відповідачка чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином, у зв`язку із чим, у липні 2016 року, він звертався із заявою до служби у справах дітей Новопсковської РДА Луганської області про вирішення спору щодо участі у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 листопада 2016 року службою у справах дітей Новопсковської РДА Луганської області визначались наступні способи його участі у вихованні сина ОСОБА_6, зокрема: було встановлено дні спілкування з дитиною двічі на тиждень, у суботу та неділю з 10 год 00 хв. до 12 год. 00 хв.

ОСОБА_1 посилався на те, що з травня 2017 року у нього із відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідуванні, почалися створюватись штучні перешкоди зі сторони відповідачки та осіб, які проживають разом із його сином, стосовно не можливості його нормального спілкування з його дитиною. Всі його намагання нормальним, мирним шляхом врегулювати цей спір призводили лише до конфліктів.

Увесь цей час він намагався налагодити нормальний зв`язок з дитиною, приймати участь у його вихованні, розвитку його здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку та становлення.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив суд зобов`язати

ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення наступних способів участі у вихованні, зокрема: кожної неділі з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. та у святкові дні з 10 год 00 хв. до 13 год 00 хв., за адресою проживання ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, при умові задовільного стану здоров`я дитини, обов`язкового повідомлення матері дитини ОСОБА_2 про місце перебування дитини, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку; спілкування і зустріч за місцем дитячого освітнього закладу без обмежень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено наступні способи його участі у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної неділі з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батько має право на спілкування з дитиною та, враховуючи вік дитини, режим дитини, а також встановлені обставини у їх сукупності щодо непорозуміння у спілкуванні з дитиною та перешкод у спілкуванні батька з дитиною, у зв`язку із чим, суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року змінено.

Доповнено абзац другий резолютивної частини рішення після слів

" АДРЕСА_2 " словами "у присутності матері дитини -

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що відповідачка, з якою проживає неповнолітня дитина, чинить перешкоди позивачу, який проживає окремо від них, спілкуватися з їхнім сином та брати участь у його вихованні, та таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо участі батька у спілкуванні з дитиною.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції повинна бути доповнена словами "у присутності матері дитини - ОСОБА_3 ", оскільки дитина сторін проживає з матір`ю, участь позивача у спілкуванні з дитиною та участю у її вихованні значно обмежена порівняно з відповідачкою, а тому обраний судом спосіб участі батька у вихованні дитини якнайкраще відповідатиме інтересам не тільки батька, а й самої дитини.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що під час періодичного перебування з позивачем за місцем його проживання, дитина матиме можливість спілкуватися з батьком у сімейній атмосфері, коли і мати й батько знаходяться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування з родичами по лінії батька.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 вважали, що судами першої та апеляційної інстанцій не наведено висновків щодо інших способів участі батька у спілкуванні з дитиною з урахуванням задовільного стану здоров`я дитини, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку.

Крім того заявники посилались на те, що судами попередніх інстанцій вирішено питання щодо місця спілкування дитини з батьком у присутності матері у помешканні осіб - батьків позивача, які не були стороною у справі. При цьому суди визначили для відповідача право користування чужою власністю - перебування протягом 5 годин у неділю щотижня, без згоди власників житлового будинку і без згоди відповідача.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 09 серпня 2016 року Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав з матір`ю, що підтверджується довідкою, виданою Закотненською сільською радою Новопсковського району Луганської області від 13 березня 2017 року за вихідним № 197 (а. с. 13).

Відповідно до довідки № 52, виданої 11 листопада 2017 комунальним закладом "Новопсковський центр первинної медико-санітарної допомоги Новопсковської районної ради" малолітня дитина ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася на грудному вигодовуванні (а. с. 39).

Згідно довідки № 16, виданої 05 травня 2018 комунальним закладом "Новопсковський центр первинної медико-санітарної допомоги Новопсковської районної ради" малолітня дитина ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася на змішаному вигодовуванні, присутнє грудне вигодовування, дитина знаходилася на диспансерному обліку у лікаря педіатра (а. с. 132).

ОСОБА_1 працював на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва та отримував заробітну плату у розмірі 2 656,50 грн у місяць, сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 15 червня 2017року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 липня 2017 року

(а. с. 8-11, 14, 19).

Згідно акта підтвердження проживання від 12 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_2, разом зі своїми батьками: ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до акта обстеження житлових умов від 12 жовтня 2017 року, умови проживання у будинку, в якому проживає ОСОБА_1, задовільні: кімнати світлі, теплі, будинок газифікований, є всі комунікації (а. с. 17).

ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебував, що підтверджується довідками № 761, виданими 13 жовтня 2017 року Новопсковським районним територіально-медичним об`єднанням (а. с. 18).

Відповідно до характеристики, виданої ТОВ "Айдар-Агро-Плюс", ОСОБА_1 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Айдар-Агро-Плюс" на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва з

08 травня 2014 року. За цей період показав себе сумлінним, старанним, ініціативним працівником, успішно справлявся зі своїми посадовими обов`язками. У спілкуванні з колегами рівний, доброзичливий, привітний і чемний, у скрутних ситуаціях завжди націлений на знаходження компромісних рішень. За характером витриманий, миролюбний, сторониться конфліктних ситуацій (а. с. 19).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 29 грудня 2017 року за вихідним № 21-7/8-3857 щодо розв`язання спору, було визначено доцільним визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 : кожної неділі з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв., зокрема, і за адресою проживання ОСОБА_1 :

При цьому, сторонам було рекомендовано розглянути можливість укладення мирової угоди з цього питання.

Встановлено, що мирової угоди між сторонами у справі не було досягнуто.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Новопсковської РДА Луганської області від 25 листопада 2016 року № 477, визначено було наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 : встановлено дні спілкування з дитиною двічі на тиждень у суботу та неділю з 10 год 00 хв. до 12 год 00 хв. (а. с. 14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Питання виховання дитини за вимогами статті 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них

(стаття 153 СК України).

Частиною другою статті 157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає

зі статті 141 СК України.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Відповідно до частини першої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Статтями 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, обґрунтовано вважав, що батько має право на спілкування з дитиною.

Разом з тим ураховуючи вік дитини, режим дитини, а також встановлені обставини у їх сукупності щодо непорозуміння у спілкуванні з дитиною та перешкод у спілкуванні батька з дитиною, дійшов правильного висновку про зобов`язання усунути позивачу перешкоди у спілкуванні зі своїм неповнолітнім сином та визначенні способу його участі у вихованні ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому під час апеляційного розгляду цієї справи та перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначений спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина має здійснювати у присутності матері дитини враховуючи, що малолітній ОСОБА_9 знаходиться на грудному вигодуванні.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки дитина сторін проживає з матір`ю, участь позивача у спілкуванні з дитиною та участю у її вихованні значно обмежена порівняно із відповідачкою, а тому інтересам обраний судом спосіб участі батька у вихованні дитини якнайкраще відповідатиме інтересам не тільки батька, а й самої дитини.

При цьому під час періодичного перебування з позивачем за місцем його проживання, дитина матиме можливість спілкуватися з батьком у сімейній атмосфері, коли і мати й батько знаходяться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування з родичами по лінії батька.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішень, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ("Проніна проти України",

№ 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.