Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С., Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 818/2928/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотус Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012року №0000692250/0/57197, №0000682250/0/57211. Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ "Лотус Україна" 19.07.2012р. уклало з ТОВ "Сумиторгресурс" договір поставки №190701 щодо придбання мінеральних добрив на загальну суму 630000 грн. Умовою оплати за товар по договору була 100 % попередня оплата грошових коштів на рахунок продавця. На виконання умов договору ТОВ "Лотус Україна" перерахувало на рахунок ТОВ "Сумиторгресурс" кошти згідно платіжного доручення №1368 від 25.07.2012р. на суму 589500 грн., в т.ч. ПДВ 98250 грн. На підставі цього ТОВ "Сумиторгресурс" виписано податкову накладну від 25.07.2012р. №1 на суму 589500грн., в т.ч. ПДВ 98250 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.08.2012р. ТОВ "Лотус Україна" відобразило вказану податкову накладну в реєстрі отриманих податкових накладних покупця за липень 2012 р. та віднесено вказану суму до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2012р. ТОВ "Сумиторгресурс" водночас відобразило вказану податкову накладну в свої податкових зобов'язаннях в декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року. В подальшому відповідно до умов поставки по договору №190701 від 19.07.2012 p., товар від постачальника товариством "Лотус Україна" не отримано. Тому позивачем були направлені листи ТОВ "Сумиторгресурс" №1008-1 від 10.08.2012 p., та №2509-1 від 25.09.2012р., а в подальшому і претензія від 16.11.2012 р. щодо негайного повернення коштів у зв'язку невиконанням умов договору. На думку позивача, при укладанні даної угоди та віднесення відповідних сум до податкового кредиту, товариством "Лотус Україна" не були порушені вимоги чинного законодавства. Проте, податковий орган, посилаючись на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сумиторгресурс", без надання належних доказів, дійшов помилкового висновку про нікчемність вищевказаної угоди.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лотус Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з TOB "Сумиторгресурс" за період з 1 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2012 року №3196/2250/33389971/37 (а.с.11-18).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення-рішення від 9 листопада 2012 року №0000692250/0/57197 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35461 грн., №0000682250/0/57211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62789 грн. та з урахуванням повторності застосовано штрафні санкції у розмірі 31394,50 грн. (а.с.21, 22).

Як зазначено в акті перевірки товариством "Лотус Україна" порушені вимоги п. 185.1 ст.185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачу донараховано ПДВ у сумі - 75 988 грн., в т.ч. за липень 2012р. у сумі 62789грн., за серпень 2012р. - 13199 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 22262грн.

Крім того, листом ДПІ у м. Сумах від 18.10.2012 р. №53508/10/22-510 про внесення змін до акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано ПДВ у сумі - 62 789 грн., в т.ч. за липень 2012р. у сумі 62789грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 35461 грн. (а.с.19-20).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Лотус Україна" не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність свого контрагента і не повинне зазнавати негативні наслідки з цього та посилання податкового органу на відсутність умов для проведення господарської діяльності у контрагента позивача, як на підставу нікчемності та безтоварності господарської операції, є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового Кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, Податковий кодекс України передбачає, що для внесення сум до складу податкового кредиту необхідно щоб:

а) платник податків має бути платником ПДВ;

б) придбання товарів (робіт, послуг) має підтверджуватись податковими накладними;

в) метою придбання товарів (робіт, послуг) має бути використання їх в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Лотус Україна" 19 липня 2012 року було укладено з ТОВ "Сумиторгресурс" договір поставки №190701 щодо придбання хімічної продукції (а.с.24-27).

Додатком №1 від 19.07.2012р. до вказаного договору передбачена поставка мінеральних добрив - Суперагро NPK15:15:15 в кількості 150 тон за ціною 3500 грн. без ПДВ на загальну суму 630000грн. (а.с.28).

Умовою оплати за товар по договору була 100 % попередня оплата грошових коштів на рахунок продавця.

На виконання умов договору ТОВ "Лотус Україна" перерахувало на рахунок ТОВ "Сумиторгресурс" кошти згідно платіжного доручення №1368 від 25.07.2012р. на суму 589500грн., у тому числі ПДВ 98250 грн.

Отримавши грошові кошти, ТОВ "Сумиторгресурс" виписано податкову накладну від 25.07.2012р. №1 на суму 589500грн., у т.ч. ПДВ 98250грн., номенклатура поставки - Суперагро NPK15:15:15 в кількості 140,357тон (а.с.23).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

У відповідності до вказаних вимог Податкового кодексу України податкова накладна №1 від 25.07.2012р. на суму 589500 грн. з ПДВ, була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.08.2012р. та було присвоєно реєстраційний номер 9047607275, про що отримано квитанцію, а тому ТОВ "Лотус Україна" відобразило зазначену податкову накладну в реєстрі отриманих податкових накладних покупця за липень 2012 року та віднесено вказану суму до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2012року.

ДПІ у м. Сумах не направляло на адресу ТОВ "Лотус Україна" повідомлень або листів про розбіжності з контрагентом ТОВ "Сумиторгресурс" за липень 2012 року, в акті перевірки також не зазначено про розбіжності.

Це свідчить, що ТОВ "Сумиторгресурс" відобразило в податковому зобов'язанні за липень місяць 2012 року податкову накладну від 25.07.2012р. №1 на суму 589 500 грн.

В подальшому, ТОВ "Сумиторгресурс" в порушення умов договору №190701 від 19.07.2012 p., товар ТОВ "Лотус Україна" не поставило, тому позивачем були направлені листи ТОВ "Сумиторгресурс" №1008-1 від 10.08.2012 p., та №2509-1 від 25.09.2012р., а в подальшому і претензія від 16.11.2012 р. щодо негайного повернення коштів у зв'язку невиконанням умов договору.

На час вчинення операцій при віднесенні до податкового кредиту в липні 2012 р. податкової накладної №1 від 25.07.12р. виписаної та належним чином зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ "Лотус Україна" не порушило вимог Податкового кодексу України (2755-17) .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження ДПІ у м. Сумах про нікчемність договору №190701 від 19.07.2012 pоку, укладеного ТОВ "Лотус Україна" з ТОВ "Сумиторгресурс" є не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України (2341-14) за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В акті перевірки не зазначений жоден факт порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання спірного договору між ТОВ "Лотус Україна" та ТОВ "Сумиторгресурс".

Таким чином, не встановлена наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ТОВ "Лотус Україна", як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Посилання податкового органу на відсутність умов для проведення господарської діяльності у контрагента позивача, як на підставу нікчемності та безтоварності господарської операції, є безпідставними.

У разі можливих порушень податкового законодавства контрагентом платника податків, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для цього контрагента.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого кредиту та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту.

Тому суд дійшов висновку, що ТОВ "Лотус Україна" не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність свого контрагента та не повинне зазнавати негативні наслідки з цього.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 818/2928/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.