Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за її скаргою до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою до Вищої ради правосуддя про: визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 16 січня 2018 року про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року; визнання протиправним та скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року про притягнення судді Сихівського районного суду м. Львова Радченко Е.А. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади; зобов'язання відповідача закрити дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_3 за відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 05 лютого 2018 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3, а ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року цю справу призначено до розгляду на 15 березня 2018 року о 10 год. 00 хв.

13 лютого 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про забезпечення її скарги шляхом зупинення дії рішення Третьої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року в частині подання про звільнення її з посади судді та заборони Вищій раді правосуддя здійснювати розгляд подання про звільнення до розгляду скарги по суті.

Необхідність забезпечення позову ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що без вжиття таких заходів існує очевидна небезпека фактичного виконання рішення відповідача та є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного рішення.

ОСОБА_3 також зазначає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року, на її думку, не є рішенням (актом) Вищої ради правосуддя, виконання якого згідно з п. 1 ч. 3 ст. 151 КАС України не може бути зупинене судом, а тому її заява про забезпечення скарги є обґрунтованою. Однак, суд не пристає на таку позицію, з огляду на таке.

Статтею 151 КАС України передбачено види та способи забезпечення позову в адміністративній справі.

Так, за приписами п. 1 ч. 3 сказаної норми не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Вищої ради правосуддя та встановлення для них заборони або обов'язку вчинити певні дії.

Статтею 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ЗУ "Про Вищу раду правосуддя") визначені повноваження Вищої ради правосуддя, серед яких зокрема й забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді та утворення органів для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів.

Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя (ч. 2 ст. 26 вказаного Закону).

Частиною 2 ст. 34 ЗУ "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що рішення органу Вищої ради правосуддя, зокрема їх Дисциплінарних палат, ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні органу Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

Отже, реалізація повноважень Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя здійснюється через прийняття відповідних рішень, які в розумінні п. 1 ч. 3 ст. 151 КАС України є саме тими актами Вищої ради правосуддя, зупинення яких не допускається шляхом забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд знаходить, що ст. 151 КАС України є імперативною нормою Закону та не містить будь-яких виключень, а тому інші доводи та аргументи зазначені ОСОБА_3 не можуть бути підставою для задоволення її заяви.

Ураховуючи викладене та керуючись, ст. 151, 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за її скаргою до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.