Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М. (головуючий), Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017 у справі № 800/234/17 про повернення позову у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17 та про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 08.06.2017 ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17;

- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 року прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17.

2. Ухвалою від 12.06.2017 у справі № 800/234/17 Вищий адміністративний суд України позов до Вищої ради правосуддя у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17 повернув заявнику, а також відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного Рішення.

3. З покликанням на ст. 171-1 КАС України Вищий адміністративний суд України зробив висновок, що за змістом вказаних норм, до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, може бути оскаржено, зокрема, акти Вищої ради юстиції, але не її дисциплінарної палати. Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення дисциплінарної палати не підсудні Вищому адміністративному суду України, а тому позов у цій частині належить повернути позивачеві.

4. 27.06.2017 до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017

5. Ухвалою від 12.07.2017 Верховного Суду України відкрито провадження за даною заявою.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017.

7. Листом Верховного Суду України від 03.01.2018, який надійшов 12.01.2018, справу передано до Верховного Суду.

8. Ухвалою від 02.01.2018 Верховний Суд прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду за правилами встановленими пп. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

9. ОСОБА_3 зверталась до Суду з клопотанням про прискорення розгляду справи, а також висловлювала бажання взяти участь в судовому засіданні.

10. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше. У зв'язку з цим, розгляд справи було визначено проводити без повідомлення та виклику учасників справи.

11. Ухвалою Суду від 13.02.2018 справу призначено до розгляду на 15.02.2018.

12. 14.02.2018 ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про відкладення судового засідання, оскільки знаходиться на лікуванні і не може взяти участь у засіданні. Окрім того, просила розглянути питання щодо доцільності передання заяви про перегляд до Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання щодо спільного розгляду з апеляційною скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 29.01.2018. Цією ухвалою повернуто повторно заявлений позов ОСОБА_5 до Вишої ради правосуддя в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17.

13. Ухвалою суду від 15.02.2018 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

ІІ. ДОВОДИ ЗАЯВИ

14. У заяві про перегляд ОСОБА_3 покликається на ст. 55 Конституції України, вважає, що рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 є рішенням, яке має для неї певні юридичні наслідки. Зокрема, цим рішенням застосовано дисциплінарне стягнення, яке впливає на її права та свободи, ущемляє їх, перешкоджає виконувати професійні обов'язки, оскільки автоматично тягне відсторонення від здійснення правосуддя, а тому позовна вимога щодо оскарження рішення дисциплінарної палати потребує судового захисту.

15. Щодо ухвали про відмову у клопотанні про забезпечення позову заявник зазначає, що прийняття ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову передувало ухвалі про відкриття провадження у справі, що не відповідає вимогам КАС України (2747-15) .

16. 15.11.2017 представник відповідача надав пояснення щодо доводів заяви про перегляд. Однак заперечення стосуються суті позову, а не ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017, яка оскаржується в частині повернення частини вимог і забезпечення позову.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

17. З огляду на доводи заявника, Суду необхідно з'ясувати чи може рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя бути самостійним об'єктом оскарження.

18. Закон України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII (1798-19) у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, у статті 26 передбачав виділення у структурі цього державного органу (1) Вищої ради правосуддя. яка діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом, і (2) Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя, які Вища рада правосуддя утворює для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Вища рада правосуддя може утворювати інші органи для виконання повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) . Рішення про утворення органів Вищої ради правосуддя та про їх персональний склад ухвалюються Вищою радою правосуддя.

19. Таким чином, Дисциплінарна палата є органом Вищої ради правосуддя зі спеціальною компетенцією - розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів.

20. Рішенням другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17 "Про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Міндарьової М.Ю. до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади судді.

21. Одночасно роз'яснено, що рішення може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

22. Відповідно до ч. 3 цієї статті скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя.

23. Окрім того, порядок оскарження рішення Вищої ради правосуддя, її органів визначено у ст. 35 цього Закону. У редакції, що діяла на час постановлення ухвали, котра оскаржується, зазначена стаття передбачає:

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Голова Верховного Суду не може брати участі у перегляді Верховним Судом рішень Вищої ради правосуддя.

Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.

Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.

Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя.

24. Суд звертає увагу, що згаданий Закон передбачає різний орган, до якого можуть бути оскаржені рішення Вищої ради правосуддя, залежно від того, який орган їх прийняв. Зокрема, рішення Вищої ради правосуддя оскаржуються до Верховного Суду (ч. 1 ст. 35). Натомість, рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя (ч.4 ст. 35, ч. 3. ст. 51).

25. При цьому слово "може", вжите у ч. 1 і ч. 4 ст. 35 Закону, повинно тлумачитись однаково у кожній з цих норм, і означає можливість оскарження (особа має вибір подати чи не подати скаргу), а не можливість вибору органу, до якого подається скарга. За такого тлумачення рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене лише до Суду (іншого органу, а отже і варіанту дій скаржника не може бути), а рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено лише до Вищої ради правосуддя.

26. Відтак, Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) визначено обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів, що стосуються оскарження рішень Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Такий порядок оскарження узгоджується з ч. 4 ст. 124 Конституції України, в якій передбачено можливість запровадження обов'язкового досудового порядку урегулювання спору.

27. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку про законність ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017 у справі № 800/234/17 про повернення ОСОБА_3 позовної заяви у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17.

28. Щодо ухвали про відмову у забезпеченні позову (у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення), заявник вважає, що ці дії можуть вчинятися лише після відкриття провадження у справі. Натомість, з оскаржуваної ухвали слідує, що прийняття ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову передувало ухвалі про відкриття провадження у справі. Таким чином, клопотання про забезпечення позову розглянуто судом до відкриття провадження у справі, що є неприпустимим.

29. Суд звертає увагу, що вирішення клопотання про забезпечення позову одночасно з вирішенням питання про повернення позовної заяви в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17, однією ухвалою, загалом не призвело до порушення прав позивача і ОСОБА_3 про це не стверджує. Відтак, порушення, на думку позивача, положень КАС України (2747-15) щодо стадії розгляду таких клопотань не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням прав позивача, а тому не може бути самостійною підставою для скасування ухвали.

30. Окрім того, Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

31. Внаслідок повернення позовної заяви в частині вимог, предметом яких є рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17, воно втратило характер рішення, що оскаржується (у розумінні ч. 3 ст. 117 КАС України). Відтак, правові підстави для забезпечення позову відпали.

32. Відповідно до ст. 244 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

33. Суд перевірив доводи заявника і дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права. З огляду на це, у задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 171-1, 244 КАС України, -

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2017 у справі № 800/234/17 про повернення позову у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20.02.2017 року № 283/2дп/15-17 та про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.