826/10546/17 Про визнання протиправними дії Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо повторного внесення відомостей стосовно особи щодо бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України - 15.02.2018 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 30.11.2017 у справі №826/10546/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиці України Іванюта Іван Миколайович про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо повторного внесення відомостей стосовно позивача щодо бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України;

- визнати протиправною бездіяльність Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо вилучення інформації про позивача із бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України;

- зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України виключити відомості стосовно позивача із бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Судом першої інстанції, в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (який діяв на момент прийняття рішення), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту Івана Миколайовича.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №47980860 стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Альфа-Банк" боргів, що загалом складає 370 999 928,68 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року було частково задоволено подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 24 березня 2014 року у справі №661/1456/13-ц, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року у справі №2-5388/2011, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 жовтня 2013 року у справі №2117/5981/12.

На виконання зазначеної ухвали суду, 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 до бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України було внесено відповідну інформацію.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 29 грудня 2016 року ЗВП №47980860 було скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду з України ОСОБА_2 у зв'язку з належним виконанням ним зобов'язань щодо сплати періодичних платежів в межах зведеного виконавчого провадження №47980860, яке встановлено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року.

На виконання вказаної постанови державного виконавця від 29 грудня 2016 року, відповідачем було вилучено інформацію про ОСОБА_2 з бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2017 року у справі №661/102/17 визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. по скасуванню тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 29 грудня 2016 року ЗВП №47980860 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

На виконання зазначеної ухвали, на підставі звернення Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", відповідачем було поновлено інформацію відносно ОСОБА_2 в базі даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України (далі також - База даних).

Позивач звертався до відповідача з проханням вилучити відповідну інформацію відносно нього з Бази даних, з огляду на відсутність правових підстав для її повторного внесення, проте отримав відмову оформлену листом від 10 серпня 2017 року №64/В-11169.

Вважаючи протиправними зазначені дії та бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язати вчинити дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах ухвала Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у справі №757/23037/16-ц, якою щодо позивача встановлювалось обмеження у праві виїзду за межі України, вичерпала свою дію в момент скасування такого обмеження постановою державного виконавця від 29 грудня 2016 року та виключення з Бази даних інформації щодо позивача; визнання протиправним рішення державного виконавця щодо скасування встановленого судом обмеження, та його скасування - юридичних наслідків у вигляді повторного внесення позивача до Бази даних Державної прикордонної служби України за собою не тягне та у відповідача були відсутні підстави для цього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що обмеження встановлено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, умови якої на даний час не виконані, виконавче провадження не закінчено, а отже в цьому випадку не відбувається повторного обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду з України.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Пунктом 5 частини першої статті 6 наведеного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року №288/5/102 (z0273-14) затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, який розроблений з метою узгодження дій при застосуванні щодо осіб заходів тимчасового обмеження в'їзду в Україну або права виїзду з України з використанням бази даних Державної прикордонної служби України про осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ наведеного Порядку інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ) з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України. У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.

Згідно пункту 4 розділу ІІІ цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:

- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Як вже було зазначено, підставою внесення до Бази даних інформації щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов'язань за судовими рішенням слугувала ухвала Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (який діяв на момент прийняття постанови) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналогічні вимоги до виконання судового рішення встановлено у частині другій статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (який діяв на момент прийняття постанови), зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За умови наявності незавершеного виконавчого провадження, факт винесення державним виконавцем протиправного рішення щодо зняття обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 та скасування цього рішення в судовому порядку жодним чином не може припинити виконання виконавчим органом рішення суду, яке набрало законної сили, щодо накладення обмеження, яке по своїй правовій природі є обов'язковим для виконання; факт визнання рішення державного виконавця протиправним та його скасування вказує на те, що юридичні підстави для виключення з бази даних інформації щодо позивача відсутні та обмеження у праві виїзду за межі України підлягає поновленню.

Тобто, в даному випадку необхідно розмежовувати поняття "повторне внесення в Базу даних" та "поновлення в Базі даних".

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірних правовідносинах ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у справі №757/23037/16-ц, якою відносно позивача встановлювалось обмеження у праві виїзду за межі України, вичерпала свою дію в момент скасування такого обмеження постановою державного виконавця від 29 грудня 2016 року та виключення з Бази даних інформації щодо позивача. Повторне внесення до Бази даних відповідної інформації відносно позивача могло бути здійснено лише на підставі нового судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року (n0003700-13) "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено: у разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням, та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону N 606-ХІУ державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Також у вказаному листі Верховний Суд України вказує: "На підставі викладеного вище слід дійти такого висновку: тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця".

Матеріали справи вказують на те, що зазначені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року умови, за яких позивача було обмежено у праві виїзду з України (до виконання зобов'язань за рішеннями судів) - не виконані, що також підтверджується відсутністю постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням боржником своїх боргових зобов'язань.

Тобто, ухвала суду від 19 жовтня 2016 року фактично не виконана боржником, що підтверджується вищезазначеним, а також скасуванням в судовому порядку постанови державного виконавця від 29 грудня 2016 року про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України ОСОБА_2 у зв'язку з належним виконанням ним зобов'язань щодо сплати періодичних платежів в межах зведеного виконавчого провадження №47980860, яке встановлено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у зв'язку з чим зникли юридичні підстави для виключення боржника з Бази даних.

Також, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наявність факту про те, що Апеляційним судом м. Києва була прийнята ухвала від 10 січня 2017 року про відхилення апеляційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" та залишення без змін ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року (про відмову у тимчасовому обмеженні ОСОБА_2 у праві виїзду з України) не може слугувати правовою підставою для невиконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року.

Твердження представника позивача про неможливість повторного введення інформації про ОСОБА_2 до Бази даних, оскільки Новокаховським судом Херсонської області в ухвалі від 23 лютого 2017 року не встановлено повторне обмеження позивача у праві виїзду з України, Суд вважає необґрунтованим, оскільки обмеження встановлено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, умови якої на даний час не виконані, виконавче провадження не закінчено, а отже в цьому випадку не відбувається повторного обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду з України.

Підсумовуючи викладене, Суд робить висновок, що правовою підставою вилучення інформації про ОСОБА_2 з Бази даних була лише постанова державного виконавця від 29 грудня 2016 року і після її скасування у ГЦОСІ відсутня будь-яка правова підстава для вилучення інформації про позивача та, як наслідок, невиконана ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року (до досягнення зазначених в ухвалі умов), тому дії/рішення ГЦОСІ щодо відмови вилучити інформацію про позивача-боржника з Бази даних за відсутності судового рішення про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України, вжитого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року чи постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням боржником своїх боргових зобов'язань не можуть бути визнані протиправними.

Тому, Суд робить висновок, що доводи касаційної скарги не спростовують доводів рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах у спосіб та на підставі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.