ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2018 року
Київ
справа №513/758/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23360/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 513/758/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (у складі судді Вимерлій О.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
27 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову провести перерахунок пенсії від 06 липня 2016 року за № 595 відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" (2663-14) , рішення скасувати та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 27 травня 2016 року № 193, починаючи з 01 грудня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про зобов'язання перерахувати пенсію - задоволено частково.
На зазначену постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з тим, що подана з порушенням строків, встановлених частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення зазначеної ухвали).
Постановляючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управлінням вже подавалась апеляційна скарга на постанову суду від 26 серпня 2016 року, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року йому було повернено у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 27 вересня 2016 року про усунення недоліків поданої апеляційної скарги щодо необхідності сплати судового збору. Апеляційний суд також зазначив, що під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при апеляційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії. За таких умов Закон України "Про судовий збір" (3674-17) має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії. Апеляційний суд звернув увагу, що на момент першого звернення із апеляційною скаргою (16 вересня 2016 року) скаржник не був особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області повернуто скаржнику.
Постановляючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області не виконало вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, а тому були підстави для повернення апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення зазначеної ухвали).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Управління звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 13 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 513/758/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 06 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 серпня 2018 року.
У заяві від 13 травня 2017 року відповідачем заявлено клопотання про заміну первинного відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на правонаступника - Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, яке було задоволене ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ
Апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області не відповідала вимогам статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з тим, що подана з порушенням строків, встановлених частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення зазначеної ухвали) та наданий десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.
Згідно поштового повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області отримало копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 14 березня 2017 року.
На виконання зазначеної ухвали від апелянта надійшла заява про поновлення строку від 10 квітня 2017 року, в якій він зазначив ті ж самі причини пропуску строку, які зазначені в клопотанні про поновлення пропущеного строку, поданого 19 січня 2017 року.
Апеляційний суд зазначив, що обставинам, викладеним у клопотанні про поновлення строку, вже надана оцінка в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області повернуто скаржнику на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення зазначеної ухвали).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Управління звернулося до суду з касаційною скаргою.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, і це призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, та у зв'язку з цим зазначена ухвала підлягає скасуванню. Управління зазначає, що при поданні апеляційної скарги на постанову Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2016 року звертало увагу суду на поважність пропуску строку апеляційного оскарження зазначеної постанови суду. Зокрема, було зазначено, що Управління є територіальним органом Пенсійного фонду України, також є неприбутковою організацією та не має грошових коштів, якими могло б розпоряджатися та витрачати на власний розсуд та на цілі, що не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкову державне пенсійне страхування" (1058-15) . Кабінетом Міністрів України в порушення законодавства не було забезпечено фінансування Управління, яке було позбавлено пільг щодо сплати судового збору. Таким чином, причина пропуску строку апеляційного оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2016 року, пов'язана з неможливістю сплатити судовий збір за відсутності фінансування цих витрат, є поважною та мала бути врахована Одеський апеляційним адміністративним судом.
Посилається Управління і на те, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , яким частина перша статті 5 Закону України "Про судовий збір" була доповнена пунктом 18, відповідно до якого звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.
Позивачем 16 червня 2017 року подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких він просить зазначену скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін. Позивач вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 18 квітня 2017 року законною, обґрунтованою і такою, що прийнята відповідно до норм процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Верховний Суд звертає увагу, що в цій справі суд апеляційної інстанції повернув Управлінню апеляційну скаргу на постанову Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2016 року з мотивів пропуску Управлінням строку на апеляційне оскарження.
Управління в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 513/758/16-а.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання скаржника на те, що під час першого звернення з апеляційною скаргою він не був звільнений від сплати судового збору, а на час повторного звернення з апеляційною скаргою, він звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 108 та частиною третьою статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року визнано неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу особі яка її подала.
Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява N 3236/03).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко