825/2118/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким донараховано суму податку на додану вартість - 06.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автоком - Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.05.2013 року №0002632200,

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.05.2013 року №0002632200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за квітень 2012 року операцій з ТОВ "НВП "Дніпромашбуд", за червень 2012 року операцій з ТОВ "АМКР - СК", за серпень 2012 року операцій з ТОВ "ОВК-Технологія" та податку на прибуток підприємства за вищевказаними контрагентами; за наслідками перевірки складено акт від 29.04.2013 року №1066/22/25956320.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 60093,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на 27000,00 грн., за червень 2012 року на 3633,00 грн., за серпень 2012 року на 29460,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ НВП "Дніпромашбуд", ТОВ "АМКР - СК", ТОВ "ОВК-Технологія", оскільки згідно актів ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення перевірки ТОВ НВП "Дніпромашбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2012 року" від 17.12.2012 року №1874/227/30714555, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОВК-Технологія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року" від 11.10.2012 року №1155/226/34364633, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ "АМКР-СК" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період червня, липня, серпня 2012 року" від 25.12.2012 року №2301/221/35985571, ТОВ "АМКР-СК" та ТОВ "ОВК-Технологія" не знаходяться за юридичними адресами, по зазначеним товариствам відсутній факт реального вчинення господарських операцій.

22 травня 2013 року ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення - рішення №0002632200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 75116,00 грн., у тому числі за основним платежем 60093,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15023,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ НВП "Дніпромашбуд", ТОВ "АМКР - СК", ТОВ "ОВК-Технологія".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМКР-СК" (постачальник) укладено договір постачання від 11.06.2012 року №110612, предметом якого є придбання та встановлення паркану за замовленням покупця. Так, постачальник зобов'язується встановити покупцю за його замовленням паркан, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити паркан на умовах передбачених цим договором.

На підтвердження отриманого товару позивачем надано видаткову накладну від 25.06.2012 року №67, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.08.2012 року №С-00000034, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс", податкова накладна від 25.06.2012 року №67 на загальну суму 15800,00 грн., у тому числі ПДВ 2633,33 грн.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно - транспортну накладну від 25.06.2012 року №67 та оплати отриманого паркану платіжне доручення від 13 вересня 2012 року №5724.

Також, як вбачається з видаткової накладної від 25.06.2012 року №67, товар отриманий за довіреністю від 25.06.2012 року №130 ОСОБА_2, яка наявна в матеріалах справи.

На підтвердження отримання робіт по встановленню паркану позивачем надані акт виконаних робіт від 25.06.2012 року №68, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.08.2012 року №С-00000034, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс", податкова накладна від 25.06.2012 року №68 на загальну суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ НВП "Дніпромашбуд" (постачальник) укладений договір купівлі - продажу від 10 квітня 2012 року №1004, відповідно до якого останній зобов'язується постачати покупцю за його замовленням товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

На підтвердження отримання товарів позивачем надано видаткову накладну від 20.04.2012 року №23 на товар - пост охорони, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.05.2012 року №С-00000023, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс", податкову накладну від 20.04.2012 року №23 на загальну суму 48232,00 грн., у тому числі ПДВ 8038,67 грн.; видаткову накладну від 28.04.2012 року №35 на товар - стенд витяжний СВ-1, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.05.2012 року №С-00000025, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс", податкову накладну від 28.04.2012 року №35 на загальну суму 81200,00 грн., у тому числі ПДВ 13533,00 грн.; видаткову накладну від 27.04.2012 року №34 на товар - комплект шаблонів для перевірки відповідності автобусів загального та спеціального призначення (України), акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.05.2012 року №С-00000024, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс", податкову накладну від 27.04.2012 року №34 на загальну суму 32568,00 грн., у тому числі ПДВ 5428,00 грн.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно - транспортні накладні від 20.04.2012 року №23, від 28.04.2012 року №35, від 27.04.2012 року №34, та оплати отриманих товарів платіжні доручення від 31.05.2012 року №4966, від 06.06.2012 року №4996, від 15.06.2012 року №5074, від 19.06.2012 року №5100.

Також, як вбачається з видаткових накладних, товар отриманий за довіреністю від 20.04.2012 року №108 ОСОБА_2, яка наявна в матеріалах справи.

05 червня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "ОВК-Технологія" (постачальник) укладено договір поставки №122/12, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

До зазначеного договору між сторонами було укладено специфікації від 01.08.2012 року, від 02.08.2012 року, від 03.08.2012 року на товар - Роликовий гальмовий стенд для легкових та вантажних автомобілів.

На підтвердження отримання товарів позивачем надані видаткові накладні від 01.08.2012 року №9, від 02.08.2012 року №54, від 03.08.2012 року №58, податкові накладні від 01.08.2012 року №9, від 02.08.2012 року №54, від 03.08.2012 року №58, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.09.2012 року №С-00000037, що складений комісією ПП "Автоком - Сервіс".

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно - транспортні накладні від 01.08.2012 року №2181, від 02.08.2012 року №2182, від 03.08.2012 року №2358, договір на перевезення вантажу від 01.07.2012 року №01/07, що укладений між позивачем (замовник) та ПП "Логістсервіс" (перевізник), та оплати отриманих товарів платіжне доручення від 23.08.2012 року №1.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки актів органів державної податкової служби про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Крім того, в акті перевірки органом державної податкової служби зроблено висновки, що отримання товарів від контрагентів позивача підтверджується видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про не реальність здійснення правочинів.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 22.05.2013 року №0002632200.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.