701/934/18 Про встановлення факту права особистої приватної власності на нерухоме майно - 15.01.2020 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Крикун Олександр Адамович, на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.

та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту права особистої приватної власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державного акта про право власності на земельну ділянку.

17 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2017 року ОСОБА_2 в особі законного представника

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним (справа № 701/556/17-ц).

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що останньому належить на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з законного представника відповідача (опікуна) ОСОБА_3 на його користь кошти за надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року (у складі судді Маренюка В. Л.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 19 000 витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що житловий будинок і земельна ділянка є його особистою приватною власністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, приймаючи справу до свого провадження і розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не врахував вимоги статті 315 ЦПК України, оскільки ЦПК (1618-15) України не передбачає встановлення факту права особистої приватної власності, оскільки вказаний спір розглядається в позовному порядку.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У липні 2019 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Крикун О. А., звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі.

Заява мотивована тим, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 26 вересня 2018 року законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 сплатив адвокату гонорар на загальну суму 19 000 грн за період часу з 26 вересня 2018 року по 11 березня 2019 року, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 11 березня 2019 року.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Крикун О. А., просив суд ухвалити додаткове рішення (постанову) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_3 судові витрати з оплати правничої допомоги

у розмірі 19 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року

у прийнятті додаткового рішення (постанови) у справі відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку статті 270 ЦПК України, оскільки не вирішено питання розподілу судових витрат. Проте, постановою апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Крім того, у судовому рішенні повідомлено відповідача про його право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, у порядку частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Отже, заява про ухвалення додаткового рішення (постанови) задоволенню не підлягає, що не позбавляє права заявника звернутись із заявою про компенсацію здійснених відповідачем витрат та довести необґрунтованість дій позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, поданих у серпні та листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в особі законного представника

ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Крикун О. А., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги, мотивовані тим, що апеляційний суд залишив поза увагою обставини справи, зокрема, наявність спору про право.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказувала, що позовна заява про визнання права подається у тих випадках, коли належне особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному певній особі, а також для реалізації суб`єктивного права особою.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення (постанови) у справі, апеляційний суд виходив з того, що заявник повинен був подавати заяву не в порядку статті 270 ЦПК України, а в порядку частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Однак, звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник навів достатні мотиви її подання, при цьому як на правову підставу подання такої заяви послався на частини п`яту, шосту статті 142 ЦПК України, якими передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 вересня 1963 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Виконавчим комітетом Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, 22 січня 1965 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу у чоловіка та дружини стало " ОСОБА_1 ".

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 09 липня 2018 року житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований та зданий в експлуатацію у 1989 році.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 24 липня 2018 року земельна ділянка площею 0,57 га на АДРЕСА_1 згідно з кадастровою книгою за № 150 обліковується за ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

29 листопада 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладений шлюб.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21 березня 2017 року у справі № 701/1016/16-ц визнано ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, недієздатною.

Призначено опікуном ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, її сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою забезпечення захисту особистих, майнових та немайнових прав останньої.

У червні 2017 року ОСОБА_2 в особі законного представника

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2019 року у справі № 701/556/17-ц позов ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним задоволено.

Визнано договір дарування житлового будинку від 17 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу

Старосвітською О. Г., відповідно до якого передано ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, недійсним.

Визнано договір дарування земельної ділянки від 17 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу

Старосвітською О. Г., відповідно до якого передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,5666 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1, недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги ОСОБА_2 в особі законного представника

ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Крикун О. А., підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статі 184 ЦПК України (1618-15) передбачено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Тобто, позов - це вимога особи (позивача) до іншої особи (відповідача), що ґрунтується на спірних правовідносинах між ними про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме

провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в особі законного представника

ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту права особистої приватної власності на нерухоме майно. Будь-які інші позовні вимоги, пов`язані із встановленням факту ОСОБА_1 не пред`являв.

Пред`явлення до суду позовної заяви про встановлення факту права особистої приватної власності не змінює суті спору, оскільки суд розглядає спір по суті викладених у позовній заяві вимог, а не з назви процесуального документа.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Апеляційний суд установив, що ЦПК України (1618-15) не передбачає встановлення факту права особистої приватної власності, оскільки вказаний спір розглядається в позовному порядку.

Проте, апеляційний суд на звернув уваги не те, що суд першої інстанції розглянув позовну заяву ОСОБА_1 у порядку, передбаченому розділом ІІІ "Позовне провадження" ЦПК України (1618-15) .

Разом з тим, відмовляючи у прийнятті додаткового рішення (постанови)

у справі, апеляційний суд виходив з того, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та повідомлено відповідача про його право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та заяви про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі, заявник послався як на частину п`яту статті 142, так і статтю 270 ЦПК України.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Отже, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а стягнення судових витрат є законним наслідком розгляду справи в суді.

Апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають визначальне значення у її вирішенні, й допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин. Висновки апеляційного суду у справі суперечать вимогам процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд, з урахуванням завдань судочинства, зазначених

у положеннях статті 2 ЦПК України, відповідно до яких, зокрема,

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, виходить з того, що спір між сторонами не вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.