826/3362/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 06.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська Кузня" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004662260, № 0004672260 від 26.10.2012 року, № 00038225026 від 29.01.2013 року, -

ДП "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська Кузня" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004662260, № 0004672260 від 26.10.2012 року, № 00038225026 від 29.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.09.2012 року по 02.10.2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" з питань правомірності нарахування, правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод", ТОВ "Украктивресурс ЛТД" за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 року № 421/22-604/24371818 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 11-28.

На підставі вказаного Акту перевірки,26.10.2012р. ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р": № 0004662260, яким позивачу за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, пункту 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів на загальну суму 241 352,00 грн., у тому числі за основним платежем - 160 901,00 грн. та за штрафними санкціями - 80 451,00 грн. (том І, а.с. 29); № 0004672260, яким позивачу за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 180 897,00 грн. (том І, а.с. 30) ;

За результатами розгляду первинної скарги рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 11.01.2013 № 340/10/12-1-03 податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004662260, № 0004672260 залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2012 року № 0004672260 в частині основного платежу у розмірі 4 140,00 грн. (том І, а.с. 32-35).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року № 0000382250, яким позивачу за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 140,00 грн. (том І, а.с. 31).

Перевіркою було встановлено, що ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" на підставі господарського договору було поставлено товари ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод" з віднесенням отриманих за них сум до складу валових доходів підприємства, а на підставі господарського договору з ТОВ "Украктивресурс ЛТД" позивачем було здійснено придбання товарів з віднесенням понесених витрат до складу валових витрат підприємства, а сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. За укладеними між позивачем та його контрагентами господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

З Акту перевірки, перевіряючими було використано інформацію, викладену в акті № 645/1520/3709169 від 17.09.2012 року Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Украктивресурс ЛТД" з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року. В даному акті зазначено, що Кіровоградською ОДПІ проведено документальну перевірку ТОВ "Баярд-К", з яким мало взаємовідносини ТОВ "Украктивресурс ЛТД", яким встановлено порушення ч. 1ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України (435-15) внаслідок укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Стислий аналіз інформації свідчить про відсутність на даний час у ТОВ "Украктивресурс" ЛТД" ознак фіктивності та про наявність ознак сумнівності факту реального здійснення господарської діяльності за вересень 2011 року.

З урахуванням викладеного, відповідач зробив висновок про порушення позивачем: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток приватних підприємств у ІІІ кварталі 2011 року на загальну суму 180 897,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у вересні 2011 року на загальну суму 160 901,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних обставин справи.

Встановлено, що між ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" (Покупець) та ТОВ "Украктивресурс ЛТД" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 103/2 від 04 серпня 2011 року, за умовами якого ТОВ "Украктивресурс ЛТД" зобов'язався відповідно до договору здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар на умовах договору. За умовами договору, товар постачається на умовах DDP склад Покупця (м. Київ, вул. Жилянська, 107) (Інкотермс - 2000). Сума договору складає 12 000 000,00 грн. (том І, а.с. 42-47).

На підставі вказаного договору ТОВ "Украктивресурс ЛТД" було поставлено позивачу товари, факт поставки яких підтверджується видатковими накладними видатковими накладними № 6 від 01 вересня 2011 року на суму 90 048,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 008,00 грн., № 10 від 02 вересня 2011 року на суму 109 002,00 грн., в тому числі ПДВ - 18 167,00 грн., № 17 від 05 вересня 2011 року на суму 159 120,00 грн., в тому числі ПДВ - 26 520,00 грн., № 21 від 06 вересня 2011 року на суму 91 656,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 276,00 грн., № 29 від 07 вересня 2011 року на суму 88 038,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 673,00 грн., № 37 від 08 вересня 2011 року на суму 88 842,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 807,00 грн., № 45 від 09 вересня 2011 року на суму 90 048,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 008,00 грн., № 55 від 12 вересня 2011 року на суму 92 058,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 343,00 грн., № 59 від 13 вересня 2011 року на суму 91 254,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 209,00 грн., № 67 від 14 вересня 2011 року на суму 65 340,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 890,00 грн. (том І, а.с. 159-168).

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Украктивресурс ЛТД" виписало позивачу податкові накладні № 10 від 02.09.2011 на суму 109 002,00 грн., в тому числі ПДВ - 18 167,00 грн., № 17 від 05.09.2011 на суму 159 120,00 грн., в тому числі ПДВ - 26 520,00 грн., № 21 від 06.09.2011 на суму 91 656,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 276,00 грн., № 29 від 07.09.2011 на суму 88 038,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 673,00 грн., № 37 від 08.09.2011 на суму 88 842,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 807,00 грн., № 45 від 09.09.2011 на суму 90 048,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 008,00 грн., № 55 від 12.09.2011 на суму 92 058,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 343,00 грн., № 59 від 13.09.2011 на суму 91 254,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 209,00 грн., № 67 від 14.09.2011 на суму 65 340,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 890,00 грн. (том І, а.с. 169-178).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (том І, а.с. 104-110).

Судом першоїі інстанції було встановлено, що перевезення товарів здійснювалося Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору перевезення вантажів та транспортної експедиції № 7-10/01/11 від 10 січня 2011 року, укладеним з ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" на автомобільному транспорті з пункту навантаження за адресою - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, буд. 8 в пункт розвантаження за адресою - м. Київ, вул. Жилянська, 107, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (том І, а.с. 179-191).

Судом також встановлено, що згідно Договору відповідального зберігання від 12 серпня 2011 року, укладеного між ПП "Мілорн" та ТОВ "Украктивресурс ЛТД", в пункті навантаження за адресою - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, буд. 8 знаходиться товарний склад, на якому за плату зберігається товар, переданий ТОВ "Украктивресурс ЛТД" (том ІІ, а.с. 150-152), в пункті розвантаження за адресою - м. Київ, вул. Жилянська, 107 знаходяться цілісні майнові комплекси - ливарні цехи № 1 та № 17, що складаються зі службових, складських приміщень, відкритих майданчиків з обладнанням тощо, які надані позивачеві у тимчасове користування на підставі Договору оренди № 1028-А-711 від 01 липня 2011 року, укладеним з АТ "Завод "Ленінська кузня" (том І, а.с. 111-114).

Розрахунки за поставлений товар було проведено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (том І, а.с. 192-198).

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, щодо неправомірності винесення податкового повідомлення рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004662260, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з наступного:

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 (v0742760-11) зазначив,що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (2755-17) від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України (2755-17) ).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатніми підставами для включення ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 160 901,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Украктивресурс ЛТД", які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів. Суми сплачених коштів за товари, отримані від зазначеного підприємства, було віднесено позивачем до валових витрат підприємства у розмірі 786 505,00 грн., що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України (2755-17) визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

За наданою Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС інформацією від 01.04.2013 № 9565/10/17-4 ТОВ "Украктивресурс ЛТД" включено до Реєстру платників податку на додану вартість 03.08.2011, про що було видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100346686. Відповідно до наданої копії рішення № 445 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Украктивресурс ЛТД" було анульовано 26.10.2011за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - вересень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ "Украктивресурс ЛТД" мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (том І, а.с. 68-70).

ТОВ "Украктивресурс ЛТД" до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, згідно якої, видані ним податкові накладні на користь ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня", відображені в Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що додається до податкової декларації (том І, а.с. 71-75).При цьому податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935 (ze197-11) , що втратив чинність 25.11.2011 на підставі наказу Міністерства фінансів України № 1492 та був чинний на час здійснення спірних господарських операцій, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом були враховані вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якими відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Украктивресурс ЛТД" станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстрованев Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Покровська, будинок 11, квартира 3. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 51.52.2 "Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них", 51.57.0 "Оптова торгівля відходами та брухтом", 51.51.0 "Оптова торгівля паливом", що підтверджується витягом № 16312184 від 16.04.2013 та довідкою № 16312134 від 16.04.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том І, а.с. 86-89)

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент позивача -ТОВ "Украктивресурс ЛТД" на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не було виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

За правилами частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України визначено,що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що товари, які поставлялися ТОВ "Украктивресурс ЛТД" фактично замовлялися позивачем для виробництва металопродукції, яка поставлялася замовникам, основними з яких, крім ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод", є ТОВ "Росдорснаб-Експорт" та ПАТ "Азовелектросталь".

Крім цього встановлено, що між ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод" та ДП "ЛК-Металургія" АТ "Завод "Ленінська кузня" було укладено Договір № 196 від 07.12.2010 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар на загальну суму 14 000 000,00 грн. (том І, а.с. 38-41). Факт поставки продукції металопрокату наведеному покупцю підтверджується видатковими накладними № РН-0000168 від 01 вересня 2011 року на суму 151 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 200,00 грн., № РН-0000169 від 06 вересня 2011 року на суму 169 548,00 грн., в тому числі ПДВ - 28 258,00 грн., № РН-0000172 від 09 вересня 2011 року на суму 201 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 600,00 грн., № РН-0000175 від 16 вересня 2011 року на суму 124 470,00 грн., в тому числі ПДВ - 20 745,00 грн., № РН-0000178 від 27 вересня 2011 року на суму 230 382,00 грн., в тому числі ПДВ - 38 397,00 грн., № РН-0000179 від 28 вересня 2011 року на суму 126 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 21 000,00 грн. та банківськими виписками (том ІІ, а.с. 29-56, 107-117),

Також на підставі Контракту № 114 від 15.11.2011 року, укладеного з ТОВ "Росдорснаб-Експорт", позивачем здійснювалося виготовлення та поставки продукції виробничо-технічного призначення, поставка якої підтверджується митною декларацією, сертифікатом походження товару, видатковими накладними тощо (том І, а.с. 206 -127).

На підставі Договору № 113АЕС від 01.03.2011 року, укладеного з ПАТ "Азовелектросталь" позивачем здійснювалася поставка продукції, визначеної в Специфікації, поставка якої підтверджується видатковими накладними (том І, а.с. 136-139).

Отже, придбання товарів у ТОВ "Украктивресурс ЛТД" здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - виготовлення та торгівлі товарами металопрокату, що відносяться до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Украктивресурс ЛТД" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій/

З висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення,вбачається,що головною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагента в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ "Баярд-К", з яким позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.

Як вказано у вищезазначеному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 (v0742760-11) відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем товарів від його безпосереднього постачальника - ТОВ "Украктивресурс ЛТД", рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників йому товару у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, щодо неправомірності винесення податкових повідомлень рішень від 26 жовтня 2012 року № 0004672260, від 29 січня 2013 року № 0000382250 виходячи з наступного: Податковий кодекс України (2755-17) визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За змістом підпунктів 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням Податкового кодексу України (2755-17) передбачено,що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як було встановлено судом першої інстанції, факт поставки ТОВ "Украктивресурс ЛТД" на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, детальний опис яких наведено вище.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за вересень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, пункту 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004662260, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 241 352,00 грн., у тому числі за основним платежем - 160 901,00 грн. та за штрафними санкціями - 80 451,00 грн. є неправомірними, а також позивачем правомірно віднесено вказані витрати та доходи до складу валових, оскільки валові витрати позивача на суму 186 505,00 грн. за договором з ТОВ "Украктивресурс ЛТД" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача, а тому висновок Акту перевірки про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України є безпідставним та необгрунтованим, а прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004672260, від 29 січня 2013 року № 0000382250 - безпідставними та неправомірними.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.