522/9773-16-ц Про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції - 04.12.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк Олена Володимирівна,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2017 року в складі судді Ільченко Н. А. та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року в складі колегії суддів Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) в Одеській області Коренюк О. В. про закінчення виконавчого провадження від 29 квітня 2016 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ГТУЮ в Одеській області Коренюк О. В. на підставі листа від Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України 29 квітня 2016 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Уважає, що вказана постанова винесена державним виконавцем Коренюк О. В. передчасно, оскільки в спірній квартирі ОСОБА_1 не проживає, ордер на вселення та ключі від квартири не отримував,а тому постанова є незаконною та такою, що винесена з порушенням вимог статтей 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження" та всупереч вимог виконавчого листа № 2-77/05, виданого 04 червня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси.

Крім того, спірна квартира має стасус "службової", що суперечить рішенню військового суду Одеського гарнізону від 08 червня 2005 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець при прийнятті постанови від 29 квітня 2016 року про закінчення виконавчого провадження діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, права ОСОБА_1 не були порушені.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що станом на 29 квітня 2016 року рішення військового місцевого суду Одеського гарнізону від 08 червня 2005 року виконано в повному обсязі, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані ухвали судів посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням військового місцевого суду Одеського гарнізону від 08 червня 2005 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірним та скасовано пункт 3.2 рішення гарнізонної житлової комісії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07 грудня 2004 року про розподіл квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, зобов`язано гарнізонну житлову комісію Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України розподілити вказану квартиру ОСОБА_1 на склад сім`ї чотири особи.

Згідно розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 27 квітня 2005 року № 432р квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових приміщень.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 28 липня 2005 року № 737р квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових приміщень квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

На момент винесення рішення військового місцевого суду Одеського гарнізону від 08 червня 2005 року та ухвали військового апеляційного суду Південного регіону від 22 вересня 2005 року квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службових.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання гарнізонної житлової комісії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 січня 2016 року рішення від 07 грудня 2004 року про розподіл квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 скасовано та виділено вказану квартиру військовослужбовцю Одеського прикордонного загону ДПСУ Лесніку І.І.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду не пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього закону, для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання підлягає не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, чиннійй на момент розгляду справи, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що рішення військового місцевого суду Одеського гарнізону від 08 червня 2005 року виконано в повному обсязі, а тому скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець при прийнятті постанови від 29 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження діяв відповідно до закону та в межах повноважень.

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суд першої інстанції та апеляційний суд, встановивши обставини, що мають значення для вирішення даної справи, неправильно застосували норми матеріального права чи допустили порушення норм процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.