0670/479/11 Про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування, та про визначення зобов'язання з податку на додану вартість - 14.02.2018 Прийняття

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі №0000322301/0 від 22 жовтня 2010 року (від 28 грудня 2010 року №0000322301/1) про визначення зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 867072,00 грн., у тому числі: 578048,00 грн. основного платежу і 289024,00 грн. штрафних санкцій; №0000352301/0 (від 28 грудня 2010 року №0000352301/1) в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14250, 00 грн., з яких 9499,00 грн. - основний платіж та 4751,00 грн. - штрафні (фінансові санкції); №0047371701/0 (від 28 грудня 2010 року №0047371701/1) в частині нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 2429,61 грн., з яких 809,87 грн. - основний платіж та 1619,74 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені за наслідками господарських операцій з приватними підприємцями (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8), оскільки реальність виконання наведених господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Договори, укладені з ними, а також з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" при здійсненні господарської діяльності, не мають ознак нікчемності, спрямовані на реальне настання наслідків, відповідають вимогам закону, в судовому порядку недійсними не визнавались. Позивач також зазначив про безпідставність висновку перевіряючих щодо неправомірного надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і неутримання з них податку з доходів фізичних осіб за придбані картки поповнення рахунків мобільних телефонів, що призвело до заниження вказаного податку на 1297, 31 грн., оскільки податок з доходів фізичних осіб із зазначених осіб був утриманий повністю у сумі 269,87 грн. та доутримано податок за використання карток поповнення рахунків у розмірі 540,00 грн., що підтверджується особовими рахунками.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами. Підтверджується також і виконання обов'язку ним щодо сплати прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами - його працівникам, та доведено факт такої сплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами фактичної можливості підприємства виконувати роботи та надавати послуги власними силами без залучення третіх осіб. Поза увагою судів залишились докази, подані податковим органом, про відсутність фінансово-господарської діяльності у підприємства ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"", що свідчить про фіктивність укладеної з цим підприємством угоди і безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту вартості придбаних товаро-матеріальних цінностей. А також наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 2а-4606/09/0670, якою встановлено нікчемність договору поставки №27/12 від 27 грудня 2005 року, укладеного між ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" та позивачем.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі проводилася виїзна планова перевірка Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 215-23/035-13568251 від 14 жовтня 2010 року про порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 578048, 00 грн. внаслідок недоведення реальності отриманих від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 послуг по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток, економічної необхідності їх придбання, як наслідок, нікчемності підписаних з ними договорів, також нікчемності укладеного з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" договору, невиконання останнім своїх податкових зобов'язань;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на 9499, 00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" товарів на підставі нікчемного договору та за умов невиконання останнім своїх податкових зобов'язань, неврахування ПДВ у складі отриманої від ТОВ "Велес", ВАТ "Аверс" попередньої оплати та ПДВ з вартості проданих ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет"" лісоматеріалів, ПДВ з ціни придбаної у ФВАТ "Нова" питної води і орендованих кулерів, придбаних у СП "Сан" електроплит, коригування ПДВ по придбаним у ДП "Південно-Західна залізниця" послуг, які не передбачені для використання у господарській діяльності;

- підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 6.5.1 пункт 6.5 статті 6, абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 1297,31 грн. внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і неутримання податку з доходів фізичних осіб за придбані картки поповнення рахунків мобільних телефонів.

На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі Житомирської області 22 жовтня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000322301/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 867072,00 грн., у тому числі: 578048,00 грн. основного платежу і 289024,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000352301/0 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26612, 00 грн., з яких: 17741,00 грн. - основний платіж та 8871,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0047371701/0 про визначення зобов'язання з прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 3891,93 грн., у тому числі: 1297,31 грн. - основний платіж та 2594,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, прийняті рішення від 28 грудня 2010 року №0000322301/1, № 0000352301/1, № 0047371701/1, а рішення від 22 жовтня 2010 року № 0000322301/0, 0000352301/0, № 0047371701/0 залишені без змін.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність наступних господарських операцій за договорами по виконанню лісозаготівельних робіт від 03 лютого 2006 року з ПП ОСОБА_3, від 10 березня 2006 року з ПП ОСОБА_16 і ПП ОСОБА_2, від 05 лютого 2009 року з ФОП ОСОБА_6, з ФОП ОСОБА_2, від 10 та 11 лютого 2009 року, від 15 червня 2009 року, 22 жовтня 2009 року з ФОП ОСОБА_16, від 10 лютого, 15 червня і 21 жовтня 2009 року з ФОП ОСОБА_17, від 16 червня і 22 жовтня 2009 року з ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_5, від 21 жовтня 2009 року з ФОП ОСОБА_8, від 16 червня, 21 жовтня 2009 року і 14 січня 2010 року з ФОП ОСОБА_5; з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" при виконанні договору поставки від 27 грудня 2005 року № 27/12; з придбання у ФВАТ "Нова" питної води і послуг оренди кулерів, у СП "Сан" електропилок ЕПЧ-3, у ДП "Південно-Західна залізниця" залізничних послуг, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: платіжними дорученнями, приймально-здавальними актами заготовленої деревини, товарно-транспортними накладними, прибутковою і податковими накладними, довідкою про використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, суди дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку.

У зв'язку з цим, касаційний суд також вважає за необхідне вказати, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 2а-4606/09/0670, на якій ґрунтуються висновки податкового органу про нікчемність договору поставки №27/12 від 27 грудня 2005 року, укладеного між ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" та позивачем, була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2014 року з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Поруч з цим, в обґрунтування донарахування податку на додану вартість податковий орган вказує на заниження податкового зобов'язання по операціям з ТОВ "Велес", ВАТ "Аверс", ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет". У грудні 2008 року внаслідок неврахування попередньо отриманої оплати від ТОВ "Велес", оплати за продані лісоматеріали від ТОВ "Компанія "Самсон"" та ТОВ "Фірма "Комет"", у березні 2010 року - попередньої оплати проданих ВАТ "Аверс" лісоматеріалів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку обґрунтовано взяли до уваги те, що позивач у спірних правовідносинах з ТОВ "Велес", ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет"" не виступав продавцем, а був покупцем товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується журналами-ордерами, реєстрами отриманих і виданих податкових накладних, актами звірки взаємних розрахунків. ПДВ з їх вартості підприємством була включена до податкових кредитів відповідних періодів.

Також підтверджується матеріалами справи, що отримані у березні 2010 року від ВАТ "Аверс" кошти у розмірі 30406,92 грн. (ПДВ -5067,82 грн.) не були попередньою оплатою за продані лісоматеріали, а були сплачені в рахунок погашення грошових зобов'язань, які виникли за попередні періоди.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає цілком обґрунтованими висновки судів щодо неправомірності нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами.

При вирішені цього епізоду судами встановлено, що позивач у червні-серпні 2009 року утримав податок з доходів у сумі 269,87 грн. з працівників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 За період з липня 2008 року по вересень 2009 року доутримано податок з доходів з працівників ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 за використання карток поповнення мобільного зв'язку у розмірі 540,00 грн. Вказані обставини підтверджуються особовими рахунками за 2008-2009 роки, особовими картками на заробітну плату за 2009 рік.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

1. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року - без змін.