627/1718/16-ц Про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - 02.12.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

представник позивача - адвокат Бугай Олеся Сергіївна,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Бугай Олесі Сергіївни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року в складі судді Каліберди В. А. та на постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2017 року в складі колегії суддів Сащенко І. С., Коваленко І. С., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просило з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 567 від 10 квітня 2008 року в розмірі 78 452,4 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 10 квітня 2008 року уклав із ОСОБА_3 кредитний договір № 567, відповідно до умов якого надав їй кредит в розмірі 70 280 грн зі сплатою 10,5 % річних за користування кредитом.

Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором ВАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 567/1, а ВАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 567/2.

Позивач свої зобов`язання по вказаному договору виконав у повному обсязі. Відповідач своїх зобов`язань вчасно не виконала, у зв`язку з чим станом на 13 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 78 452,4 грн.

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" та просила визнати недійсними та скасувати кредитний договір від 10 квітня 2008 року № 567 та додаткову угоду від 29 жовтня 2008 року № 1 до кредитного договору № 567, укладені між нею та банком; договори поруки № 567/1, № 567/2 від 10 квітня 2008 року, укладені між нею, банком та поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що додатковою угодою до кредитного договору збільшено процентну ставку за кредитом із 10,5 % до 12,5 % річних без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вважає, що збільшення обсягу відповідальності поручителів без їх згоди є підставою для визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 10 квітня 2008 року № 567 у розмірі 78 452,4 грн.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості з поручителів відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними та скасування кредитного договору та договорів поруки відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, виходив із того, що ОСОБА_3 визнала заборгованість по кредиту, по процентах та по пені, тому відповідно до статті 61 ЦПК України ці суми нарахувань не підлягають доказуванню.

Також ОСОБА_3 прострочила виконання зобов`язання, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь банку інфляційних втрат та 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з поручителів, суд виходив із того, що обидві поруки були припинені у зв`язку зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не зазначила обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України як підстав для визнання правочину недійсним. Порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не спричиняють його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" відхилено.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2018 року адвокат Бугай О. С., яка діє в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України",подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що у договорах поруки була передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням у майбутньому без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, що свідчить про надання згоди поручителями на укладення зазначених змін у майбутньому без підписання додаткових угод.

В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому відповідач просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 квітня 2008 року ВАТ "Державний ощадний банк України"та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 567, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 70 280 грн зі сплатою 10,5 % річних.

Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором ОСОБА_2, ВАТ "Державний ощадний банк України"та ОСОБА_3 уклали договір поруки №567/1, а ОСОБА_1, ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 уклали договір поруки №567/2.

29 жовтня 2008 року банк та ОСОБА_3 уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно умов якого відсоткова ставка за користування кредитом збільшена з 10,5% до 12,5%.

Поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були повідомлені та не давали згоди на укладення додаткового договору.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором станом на 13 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 78 452,4 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності, зокрема підвищення розміру процентів.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Встановивши вищенаведені обставини справи на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився апеляційний суд, що додатковим договором збільшено обсяг відповідальності поручителів без їх згоди.

Оскільки позивач не надав доказів надання згоди поручителями на зміну кредитного договору, то суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення порук та відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Бугай Олесі Сергіївни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.