463/1115/16-ц Про відшкодування моральної шкоди - 27.11.2019 Прийняття

відповідачі: Львівське обласне управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів", держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В. В." на постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2016 року фермерське господарство "Бурка В. В." (далі - ФГ "Бурка В. В.") звернулося до суду з позовом до Львівського обласного управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів", держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року позов ФГ "Бурка В. В." до Львівського обласного управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів", держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року.

Не погодившись із указаною ухвалою ФГ "БуркаВ. В." оскаржило її у апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2017 року відмовлено ФГ "БуркаВ. В." у задоволенні клопотання, яке надійшло до апеляційного суду 26 липня 2017 року, про продовження строку для виконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року. Апеляційну скаргу ФГ "Бурк а В. В. " на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

08 серпня 2017 року ФГ "Бурка В. В." подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В. В." задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 липня2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня 2019 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ФГ "Бурка В. В." подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило на підставі вимог частини шостої статті 403 ЦПК України передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено вимоги статті 8, 40, 55, 56 Конституції України та правила предметної та суб`єктної юрисдикції, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року прокуратура Львівської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц, є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 10 березня 2016 року ФГ "Бурка В. В." звернулося до суду з позовом до Львівського обласного управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів", держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просило стягнути на свою користь з відповідачів по 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій в. о. начальника Львівського обласного управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів" В. Хільчишин, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, якою керувався суд і яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 чинного ЦПК (1618-15) України.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) України) було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Стаття 4 ГПК України передбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ).

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до статті 1 Положення "Про Державну казначейську службу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (215-2015-п) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Спори, що виникають між юридичними особами та органами влади, при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.

Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України (1798-12) .

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року в справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) та постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18), постанові Великої палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19).

Ураховуючи те, що ФГ "Бурка В.В." заявило вимогу до Львівського обласного управління водних ресурсів "Львівське облводресурсів", держави Україна в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом така вимога повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За наведених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частини другої статті 377 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 05 червня 2019 року в справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19) висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В. В." залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.