802/2383/13-а Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податкове зобов'язання з податку на додану вартість - 06.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск". Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила колегію суддів їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, при цьому посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим просив суд відмовити скаржнику у задоволенні апеляційних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - ДПА у Вінницькій області у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Шик і Блиск".

Заслухавши суддю-доповідача та думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №435/23 від 29 жовтня 2010 року та №464/23 від 10 грудня 2010 року, виданих Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, службовими особами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Шик і Блиск" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №341/2310/34455065 від 30 грудня 2010 року.

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, 18 січня 2011 року державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення №0000062300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 229765,0 грн., у тому числі за основним платежем - 183812 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 45953 грн., №0000023500), яким до позивача застосовано штрафні санкції за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100 грн., №0000013500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн., у тому числі за основним платежем - 2606440 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610 грн., №0000021722/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 129458 грн., у тому числі за основним платежем - 103566 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25892 грн.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом підприємницької діяльності, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000062300 від 18.01.2011 року по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 229765,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 183812,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 45953,0 грн.; № 0000023500 від 18.01.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100,0 грн.; № 0000013500 від 18.01.2011 року по податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 2606440, 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610,0 грн., та №0000021722/0 від 18.01.2011 року по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 129458,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 103566,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25892,0 грн. до ТОВ "Шик і Блиск". З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Податкове повідомлення-рішення №0000062300 винесене за порушення Товариством пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суть виявлених порушень полягає у необґрунтованому віднесенні Товариством до складу "Витрат на придбання" (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) витрат на послуги по реалізації товарів (парфюмерно-косметичних товарів, товарів побутової хімії, товарів медичного призначення), отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з фізичними особами-підприємцями, а також віднесення ТОВ "Шик і Блиск" витрат по послугах оренди нежитлового приміщення до складу валових витрат за відсутності належним чином оформленого договору оренди (договір нотаріально не посвідчений).

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, які передбачені у частині 2 статті 9 наведеного Закону.

Як встановлено судом, ТОВ "Шик і Блиск" протягом періоду, що підлягав перевірці, до валових витрат відносило витрати (комісійну винагороду) за послуги по реалізації товарів, отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з ФОП ОСОБА_6 (договір посередництва (комісії) №1 від 02 січня 2007 року, ФОП ОСОБА_7 (договір посередництва (комісії) №2 від 01 березня 2007 року, ФОП ОСОБА_8 (договір посередництва (комісії) №4 від 01 жовтня 2007 року, ФОП ОСОБА_9 (договір посередництва (комісії) №5 від 01 лютого 2008 року, ФОП ОСОБА_10 (договір посередництва (комісії) №7 від 30 грудня 2008 року, ФОП ОСОБА_11 (договір посередництва (комісії) №8 від 30 грудня 2008 року, ФОП ОСОБА_12 (договір посередництва (комісії) №9 від 16 липня 2007 року, ФОП ОСОБА_13 (договір посередництва (комісії) №10 від 01 березня 2010 року.

ТОВ "Шик і Блиск" надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по реалізації товарів згідно договорів посередництва (комісії), видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджують перерахування позивачем вказаним вище фізичним особам-підприємцям комісійну винагороду за надані послуги, пов'язані з продажем продукції ТОВ "Шик і Блиск".

Також надано суду видаткові накладні, в яких зазначена інформація щодо кількості, вартості та асортименту товару медичного призначення, що передавався вказаним фізичним особам-підприємцям для його реалізації на внутрішньому ринку України та які підтверджують передачу товару від Товариства до підприємців. Наявність таких видаткових накладних свідчить про те, що Товариство передавало підприємцям товар не лише парфюмерно-косметичної групи та побутової хімії, але й товар медичного призначення.

У актах здачі-прийняття робіт та платіжних дорученнях йдеться про вартість послуг по реалізації товарів за договорами посередництва (комісії), тобто про вартість отриманої комісіонерами винагороди за реалізацію товару, наданого Товариством підприємцям. Вказане підтверджується однаковими сумами, що зазначені в актах здачі-прийняття робіт та платіжних дорученнях. Крім того, у платіжних дорученнях в стрічці "призначення платежу" зазначено "післяоплата за послуги по реалізації товару", що також свідчить про те, що ці кошти є винагородою комісіонерів за виконані роботи.

З приводу відмінності в датах складання окремих актів виконаних робіт необхідно звернути увагу на те, що акти здачі-прийняття робіт лише підтверджують виконання підприємцями прийнятих на себе зобов'язань по виконанню договорів комісії, а період, за який надавались послуги по реалізації товару, вказано в платіжних дорученнях в розділі "призначення платежу".

Щодо частини актів виконаних робіт, які містять дані щодо сплаченої суми без податку на додану вартість, а видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, виписані з урахуванням податку на додану вартість, то суд звертає увагу на тому, що всі суми, зазначені в актах виконаних робіт, вказані без податку на додану вартість, оскільки підприємці не є платниками такого податку. В той же час, платником податку на додану вартість є TOB "Шик і Блиск", тому вартість товару, вказаного в видаткових накладних, зазначена з урахуванням податку на додану вартість. Обов'язок сплати ПДВ покладено на платника такого податку, тобто на позивача після реалізації переданого за договором комісії товару. Саме тому у видаткових накладних зазначено суми з урахуванням ПДВ, а суми винагороди за надані послуги, що вказано у актах здачі-прийняття робіт та платіжних дорученнях, без урахування податку на додану вартість.

Особливу увагу суд звертає також на звіти комісіонерів про реалізацію товару, що надані представником Товариства в ході нового судового розгляду, які підтверджують виконання підприємцями своїх зобов'язань за укладеними договорами комісії. Також представником позивача надано суду накладні на повернення, які підтверджують те, що не весь товар, що приймався на реалізацію підприємцями, реалізовувався, що також пояснює розбіжність в сумах, вказаних в первинних документах.

З приводу посилань суду касаційної інстанції на необхідності встановлення розміру комісійної винагороди за посередницькі послуги, то суд зважає на таке.

Платіжними дорученнями та актами здачі-прийнття робіт підтверджується розмір винагороди є договірною умовою і встановлюється лише за домовленістю сторін. Тобто, розмір винагороди не залежить від будь-яких факторів (найменування товару, ціни, призначення тощо). При підписанні акту виконаних робіт комісіонер пропонує суму винагороди, а комітент в разі погодження підписує акт із запропонованою сумою. В даному випадку розмір винагороди визначений у платіжних дорученнях та актах здачі-прийняття робіт, які містяться в матеріалах справи. Платіжними дорученнями також підтверджують сплату орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №22/09 від 10 липня 2009 року, укладеного між ТОВ "Шик і Блиск" та громадянкою ОСОБА_14, в межах строку дії зазначеного договору, а саме: з липня 2009 року по липень 2011 року.

Щодо вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000013500, №0000021722/0, №0000023500, то суд звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04 квітня 2013 року вказав на неповне з'ясування обставин прийняття лише податкового повідомлення-рішення №0000062300. Разом з тим, з приводу обставин прийняття інших податкових рішень, що є предметом оскарження у цій справі, судом касаційної інстанції не зазначено нічого.

Що стосується порушення Товариством підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", то суд звертає увагу на тому, що фізичні особи - підприємці, з якими Товариство укладало договори посередництва (комісії), є платниками податку. Доходи, отримані ними від надання таких послуг, обкладаються єдиним податком. Відтак, ТОВ "Шик і Блиск" не може бути податковим агентом підприємців - платників єдиного податку - та утримувати з них податок з доходів фізичних осіб за послуги по реалізації товарів. Окремо слід зауважити, що Товариство сплачувало податок з доходів фізичних осіб за найману працю своїх працівників (ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_12.) згідно вимог чинного законодавства. Таким чином, Товариством не порушено норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , а тому податкове повідомлення-рішення №0000021722/0 належить скасувати.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000013500 та №0000023500, колегія суддів зазначає, що товариство має документальне підтвердження використання медичних виробів з приміткою "*" для медичного використання, а вимога посадових осіб ДПА у Вінницькій області про необхідну наявність у позивача укладених договорів на продаж виробів медичного призначення з медичними закладами, які мають відповідні ліцензії на здійснення медичної практики, накладних, податкових накладних, платіжних документів, які б підтверджували факт придбання медичних виробів медичними закладами тощо, є безпідставною. Також податковим органом не доведено того, що ТОВ "Шик і Блиск" здійснювало продаж медичних виробів з приміткою "*" без відповідного маркування.

Інших доказів на підтвердження неправомірності застосування позивачем податкової пільги, визначеної підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин), при здійсненні продажу медичних виробів з приміткою "*" податковим органом не надано. З огляду на викладене, висновки податкового органу, відображені у акті перевірки №341/2310/34455065 від 30 грудня 2010 року, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі такого акту, підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення № 0000013500 від 18.01.2011 року та № 0000023500 від 18.01.2011 року, винесені податковим органом з порушенням вимог законодавства, а отже підлягають скасуванню.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, - без змін.