Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Васалатія К.А. від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Шелест С.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є. від 5 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач/Митниця), в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0641/101000014/2016 від 17 листопада 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що при винесення оскаржуваної постанови відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до відповідальності у зв'язку із незабезпеченням його особистої участі при розгляді справи про порушення митних правил.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивач перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу та докази, які б спростовували факт вчинення порушення, відсутні, а тому притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу є правомірним. При цьому, судами зазначено, що позивач належним чином був двічі повідомлений про місце і час розгляду справи, за його клопотанням розгляд справи переносився, а відтак доводи про порушення відповідачем права на особисту участь особи при розгляді справи про порушення митних правил є безпідставними та не свідчать про порушення процедури прийняття рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2016 року через пункт пропуску "Виступовичі - Нова Рудня" митного поста "Північний" Житомирської митниці Державної фіскальної служби України позивач ввіз на митну територію України автомобіль "Фольксваген Гольф", кузов НОМЕР_1, державний номер Р.Литва НОМЕР_2, що належить компанії МВ "FLP CTP Hydraulics", з метою транзиту (особисте використання), втім у встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк вказаний автомобіль з митної території України не вивозився.

В зв'язку з цим, на адресу позивача було направлено запрошення прибути о 10:00 годині 17 серпня 2016 року до відділу аналітично-пошукової роботи та протидії митним правопорушенням Київської міської митниці ДФС для проведення перевірки транспортного засобу та надання пояснень, у відповідь на яке позивач листом від 19 серпня 2016 року повідомив митний орган про те, що запрошення отримав лише 18 серпня 2016 року та не мав можливості з'явитися, а також вказав на погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим просив не розглядати справу за його відсутності.

21 вересня 2016 року посадовими особами митного органу складено протокол про порушення митних правил №0641/101000014/2016 по факту вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбачених статтею 470 Митного кодексу України; розгляд справи призначено на 17 листопада 2016 року о 10:00 год.

По факту отримання вказаного протоколу позивач звернувся до митного органу з листом від 12 жовтня 2016 року, у якому повідомив про знаходження на лікуванні та відсутність можливості з'явитися у призначений час на розгляд справи, просив відкласти розгляд справи.

В подальшому позивач звернувся до митного органу з листом від 10 листопада 2016 року, у якому просив перенести розгляд справи, у зв'язку з тим, що у період з 14 листопада по 28 листопада 2016 року перебуватиме у відрядженні.

За таких обставин, справа про порушення митних правил була розглянута без участі позивача, а за результатами її розгляду відповідачем прийнято постанову №0641/101000014/2016 від 17 листопада 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскарженої постанови з огляду на наступне.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 470 Митного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, перевищення десятиденного строку доставки автомобільного транспорту, який ввезений в митному режимі транзиту, до відповідного органу доходів і зборів України або ж його вивезення за межі митної території України, визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.

У відповідності до положень статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 488 Митного кодексу України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до статті 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За правилами статті 498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно із статтею 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення Митного кодексу України (4495-17) містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов'язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи встановлені судами обставини перевищення десятиденного строку доставки транспортного засобу, визначеного статтею 95 Митного кодексу України, та їх неспростування позивачем, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про порушенням ним митних правил та провомірність притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини 3 статті 470 Митного кодексу України.

Викладені ж у касаційній скарзі доводи про порушення відповідачем права на особисту участь позивача при розгляді справи про порушення митних правил, за встановлених обставин неодноразового повідомлення про місце і час розгляду справи та його перенесення за клопотанням позивача, а також відсутності доказів неможливості прибуття у призначений для розгляду справи час, не свідчать про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності та незаконність накладення стягнення за вчинене порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності постанови у справі про порушення митних правил №0641/101000014/2016 від 17 листопада 2016 року, а тому обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.