2-а/2218/8604/11 Про заміну сторони у виконавчому провадженні - 14.02.2018 Прийняття

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (прийняту у складі судді Логінової С. М.) від 18 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів Смілянця Е. С., Залімського І. Г., Сушка О. О.) від 30 листопада 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якому просила замінити сторону у виконавчому документі по справі № 2а-8604/11, де стороною як стягувача має бути зазначено ОСОБА_3.

В обґрунтування вказаної заяви заявниця зазначала, що на виконання судового рішення по справі № 2а-8604/11 про стягнення на користь ОСОБА_2 видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, вона є його дружиною та спадкоємицею відповідно до встановленої черговості.

2. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_3 задоволено; замінено стягувача - ОСОБА_2 за постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2011 року його спадкоємцем першої черги за законом - ОСОБА_3.

3 Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому; скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року; постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_4 задоволено частково; замінено сторону у справі № 2-а/2218/8604/11 з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_5.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відповідачем відзив до суду касаційної інстанції не подано.

7. У касаційній скарзі скаржник просить повідомити про час та місце розгляду справи з метою прийняття участі представника у правління в судовому засіданні.

8. Враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), відповідно до якого суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2011 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 07 жовтня 2010 року до 18 червня 2011 року.

10. На виконання вказаної постанови по справі № 2-а/2218/8604/11 виданий виконавчий лист.

11. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 14 листопада 2016 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

12. Спадкоємцем ОСОБА_2 є його дружина - ОСОБА_3.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, виходив із наявності підстав для заміни позивача його спадкоємцем у відповідності до положень ст. 264 КАС.

14. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та здійснюючи заміну сторони у справі його правонаступником на підставі ст. 55 КАС України, зазначив, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, тому у суду відсутні підстави приймати рішення щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, яке ще не відкрито.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що заміні сторони виконавчого провадження її правонаступником, тобто заміні сторони виконавчого провадження має передувати факт відкриття даного провадження та надання певній особі статусу сторони виконавчого провадження (боржника або стягувача), оскільки не можливо змінити суб'єкта в неіснуючих правовідносинах. Вказує, що на адресу управління постанова про відкриття виконавчого провадження не надходила.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

16. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

17. Відповідно до ст. 55 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступну правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

18. Частиною 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

19. Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

21. Аналогічні положення закріплені у ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

22. Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

23. Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.

24. Як встановлено в ч. 4 ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

26. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

27. У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

28. У рішенні Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень про України" визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

29. Отже виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

30. На підставі викладено, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування ст. 264 КАС України, оскільки здійснено заміну сторони виконавчого провадження без наявного відкритого виконавчого провадження, Судом відхиляються як безпідставні.

31. Інших доводів щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права касаційна скарга не містить.

32. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

33. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

35. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

36. Враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно здійсни заміну сторони виконавчого провадження керуючись ст. 264 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) з огляду на те, що виконання триває.

37. Апеляційний суд, неправильно застосувавши ст. 55 КАС України, помилково скасував рішення суду першої інстанції. При цьому у резолютивній частині помилково зазначив про задоволення заяви ОСОБА_4, оскільки заявником у даній справі є ОСОБА_3.

38. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 2а/945/2010 (6-а/195/7/17), Суд враховує, що розширене тлумачення ч. 1 ст. 264 КАС України узгоджується зі змінами щодо заміни сторони виконавчого провадження, які відбулися з прийняттям Закону від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено у новій редакції (діє з 15 грудня 2017 року). Зокрема, у ст. 379 у порівняні зі ст. 264 КАС України у попередній редакції, з'явилася частина 4 такого змісту: "Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження".

39. Частиною 1 ст. 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.