141/1061/15-ц Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - 06.11.2019 Прийняття

відповідач -Державна санітарно-епідеміологічна служба України ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" Державної установи "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України"

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Стеблюк Л. П., Вавшка В. С., Іващука В. А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 17 січня 2013 року вона прийнята на посаду лікаря-епідеміолога, а згодом переведена на посаду завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, на якій працює і на даний час. Укладаючи трудовий договір, вона прийняла на себе зобов`язання виконувати роботу, визначену посадовою інструкцією, з урахуванням внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом завідувача Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 07 серпня 2015 року № 17-В вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та Закону України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення" (4004-12) та інших законодавчих актів, що спричинили надходження скарг на працівників відділу лабораторних досліджень.

Будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку не було, оголошення їй догани не має законного підґрунтя, а є наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та її безпосереднім керівництвом.

Також описова частина вказаного наказу не містить визначення того, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на перелік вимог, якими повинен керуватися у своїй роботі лікар-епідеміолог при перевірках, а вона фактично виконувала моніторингове обстеження (в направленнях на дослідження в Оратівську мікробіологічну лабораторію змивів із перевірених об`єктів у смт. Оратів чітко вказано, що проводився моніторинг), відповідно до Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182 (182-2006-п) , та листа Головного управління Держсанепідемслужби від 09 лютого 2015 року № 02/370. Крім того, вона проводила моніторингове обстеження на інших об`єктах, та ніяких зауважень з боку керівництва не надходило.

Також у наказі про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вказано, що їй доручено оформлення документів на проведення дератизаційних робіт по території Оратівського району Вінницької області, хоча виконання вказаної задачі суперечить її посадовій інструкції та не входить до переліку її обов`язків.

Згідно з наказом на її дії надійшли скарги від приватних підприємців смт. Оратів Оратівського району про те, що нею заходи щодо санітарно-епідеміологічної перевірки проводились без відповідних наказів та направлень керівництва. Особисто завідувач ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ОСОБА_2, спільно з начальником управління міжрайонного відділу ОСОБА_3, з власної ініціативи на державному транспорті приїхали на території Оратівського району та шляхом переконання і погроз змусили підприємців та членів їх родин у смт. Оратів написати на неї скарги, які не відповідають дійсності та є неправомірними, оскільки заяви не зареєстровані належним чином у ВСП "Іллінецькому міжрайонному відділі лабораторних досліджень" ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України".

Проведення моніторингу на території Оратівського району, в тому числі і в самому смт. Оратів їй було доручено завідувачем ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень"), про що вказано у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки в самому наказі зазначено, що керівництвом їй доручено проведення моніторингу, а далі за текстом вказано, що вона не мала на це підстав.

Вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є наслідком неприязного ставлення до неї керівництва, оскільки з боку керівництва стосовно неї неодноразово вчинялись дії, спрямовані на її звільнення. Керівник привселюдно, а саме на оперативних нарадах, погрожував їй звільненням, мотивуючи це тим, що вона не хоче працювати так як хоче він, а працює та виконує свої функціональні обов`язки відповідно до посадових інструкцій та чинного законодавства. Також керівництво примушувало колектив писати на неї скарги щодо вчинків, яких вона не скоювала, що можуть підтвердити працівники колективу.

Крім того, скарги приватних підприємців смт. Оратів надходили на проведення перевірки, хоча насправді вона проводила моніторинг, службового посвідчення у неї не було у зв`язку з його заміною і ніяких письмових пояснень на скарги підприємців відповідачем від неї не було витребувано.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним і скасувати наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ДУ "Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України" від 07 серпня 2015 року № 17-В про оголошення їй догани.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року позов задоволено.

Скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ДУ "Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України" від 07 серпня 2015 року № 17-В про оголошення догани ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не мав достатніх підстав, визначених статтями 139, 140, 141 КЗпП України для застосування до позивача стягнення у вигляді догани.

Позивачем не було проведено перевірок, оскільки вона виконувала моніторингове обстеження, про що чітко зазначено в направленнях на дослідження в Оратівську мікробіологічну лабораторію змивів із перевірених об`єктів, моніторингове обстеження проведено відповідно до Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182 (182-2006-п) , та відповідно до листа Головного Управління Держсанепідемслужби у Вінницькій області від 09 лютого 2015 року № 02/370.

Крім того, позивач проводила моніторингове обстеження на інших об`єктах і ніяких зауважень з боку керівництва не надходило, при цьому скарги приватних підприємців смт Оратів надходили на проведення перевірки, хоча насправді вона проводила моніторинг. Ці скарги належним чином не зареєстровані, а службового посвідчення у позивача не було, оскільки їй нового не було видано. Також в описовій частині наказу не міститься визначення того, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що підстав для скасування оспорюваного наказу не має, оскільки він відповідає вимогам статті 149 КЗпП України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не відповідає вимогам чинного законодавства України, в наказі не зазначено, які саме протизаконні дії вона вчинила під час проведення моніторингу та не зазначено, які саме нормативно-правові акти вона порушила. При цьому звертає увагу, що моніторинг проводила відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182 "Про затвердження Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу" (182-2006-п) та листа Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області від 09 лютого 2015 року № 02/370.

У червні 2016 року відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив її відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що позивач перебувала на посаду завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України".

Згідно з пунктом 1.2 посадової інструкції завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, затвердженої у 2015 році завідувачем ВСП Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України" ОСОБА_2 (далі - Інструкція), з якою позивач ознайомлена 03 серпня 2015 року, остання призначається на посаду, звільняється із займаної посади і підпорядковується завідувачу відділом ВСП "Іллінецький МВЛД".

Пунктом 1.6 Інструкції визначено, що завідувач відділенням повинен знати та застосовувати у своїй діяльності законодавство про охорону здоров`я, нормативні документи, державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, основні принципи епідеміологічної діагностики, тощо.

Крім того, завідувач відділенням зобов`язаний забезпечити ефективне виконання покладених на відділення завдань щодо здійснення епідеміологічних досліджень, планує роботу відділення, готує пропозиції щодо санітарних та протиепідеміологічних (профілактичних) заходів, здійснює моніторинг за їх проведенням, а також здійснює інші повноваження відповідно до законодавства (пункти 2.2, 2.5, 2.7, 2.21 Інструкції).

Наказом завідувача відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України" від 07 серпня 2015 року № 17-В завідувачу відділення організації епідеміологічних досліджень ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для винесення наказу стало порушення лікарем-епідеміологом ОСОБА_1 вимог Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення" (4004-12) та інших законодавчих акти, що сприщило написання скарг на працівників відділу лабораторних досліджень, зокрема невиконання доручення завідувача ВСП скласти та узгодити план-графік заходів на липень місяць по Оратівському району, а також перевищення повноважень та протизаконні дії позивача при проведенні позапланових перевірок без відповідного наказу та направлення керівництва ВСП.

В наказі відсутній підпис Капітонової Г. В. про ознайомлення з ним.

Відповідно до пункту 2.7 розділу II Інструкції завданням та обов`язком завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень є аналіз причини і умови погіршення санітарної та епідемічної ситуації та підконтрольних територіях, підготовка пропозиції щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів та здійснення моніторингу за їх проведенням.

При цьому завідувач відділення має право здійснювати моніторингові відвідування підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством у межах наданих повноважень відповідно до планів проведення епідеміологічних досліджень, або за дорученням керівника, одержувати в установленому законом порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб (пункти 3.2, 3.5 Інструкції).

Під час перевірки скарг на дії ОСОБА_1 30 липня 2015 р. на ім`я завідувача Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України" надійшлизаява від приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зокрема ОСОБА_4 у своїй заяві зазначала про погрози з боку ОСОБА_1 штрафом суб`єкту господарювання у разі не укладення договору, ОСОБА_5 в заяві просила надати роз`яснення щодо правомірності перевірки 29 липня 2015 року ОСОБА_1 з відбором змивів без пред`явлення направлення на перевірку та службового посвідчення, а ОСОБА_6 також просила розібратись із законністю дій ОСОБА_1, яка 29 липня 2015 року без будь-яких законних підстав проводила перевірку в магазині без направлення та наказу, не попередивши про це за 10 днів.

У протоколі спільної оперативної наради від 26 червня 2015 року № 16, на якій була присутня позивач, вказано на необхідність вчасно та повністю проводити епідрозслідування з оформленням відповідної документації (в тому числі отримання направлень і наказів на проведення перевірки) та покращення роботи відділення.

Згідно з протоколом спільної оперативної наради від 24 липня 2015 року № 20, на якій також була присутня позивач, до відділення організації епідеміологічних досліджень знову ставились ті ж вимоги (в тому числі щодо отримання направлень і наказів на проведення перевірки).

Протоколом загальних зборів трудових колективів Іллінецького міськрайонного управління та ВСП Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 31 липня 2015 року № 2 підведено підсумки роботи за липень 2015 року. На зборах колективу завідувач відділом ОСОБА_2 проінформував начальника управління ОСОБА_3 та трудовий колектив про те, що на його адресу надійшло 3 скарги на дії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона відвідувала заклади (перукарню, стоматологічний кабінет, заклад громадського харчування), відбирала змиви та проводила перевірки без посвідчення, без направлення на перевірку, наказу та особової медичної книжки. На це ОСОБА_1 надала пояснення, що проводила моніторинг за усним розпорядженням завідувача ВСП ОСОБА_2 .

Так, дійсно наприкінці червня 2015 року для своєчасного та якісного оформлення документів на проведення дератизаційних робіт та моніторингу фізичних факторів навколишнього середовища, на виконання завдань, покладених на відділення організації епідеміологічних досліджень, завідувачем ВСП "Іллінецький МВЛД" було доручено лікарю-епідеміологу, завідувачу відділенням ОСОБА_1 скласти та узгодити з ним проведення заходів та план-графік роботи відділення організації епідеміологічних досліджень по Оратівському району на липень поточного року.

Проте ОСОБА_1 у липні 2015 року в порушення вимог Закону, без направлень та наказів керівництва управління провела моніторинг на п`яти об`єктах, де відібрала 55 змивів, доставила їх до мікробіологічної лабораторії смт. Оратів та зареєструвала у відповідному журналі, що підтверджується заявою бактеріолога баклабораторії ОСОБА_8 від 30 липня 2015 року.

На зборах трудових колективів Іллінецького міськрайонного управління та ВСП Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 31 липня 2015 року № 2 начальник Іллінецького міжрайонного управління ОСОБА_3 публічно зажадав від ОСОБА_1 надати письмове пояснення з приводу проведення перевірок з відбором змивів до кінця робочого дня та рекомендував завідувачу відділом ОСОБА_2 . притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за перевищення службових повноважень, на що ОСОБА_1 надала пояснення, що проводила моніторинг за усним розпорядженням директора ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України".

На загальних зборах трудовий колектив вирішив завідувача відділенням ОСОБА_1 . притягнути до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень з оголошенням догани.

На виконання вимог начальника управління ОСОБА_3 (про що міститься інформація в протоколі загальних зборів колективу від 31 липня 2015 року) та рішення трудового колективу діловод відділу ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_1 про те, що необхідно надати письмові пояснення. Однак остання вийшла з приміщення і зникла (доповідна записка від 31 липня 2015 року), а з`явившись наступного разу 07 серпня 2015 року, повідомила, що напише письмові пояснення після ознайомлення з наказом, що нею і було зроблено.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом із тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Відповідно до Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182 (182-2006-п) , державний соціально-гігієнічний моніторинг - це система спостереження, аналізу, оцінки і прогнозу стану здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, а також виявлення причинно-наслідкових зв`язків між станом здоров`я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини.

Моніторинг проводиться з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і використовується для складання соціально-економічних прогнозів.

Моніторинг проводиться шляхом: 1) вивчення показників стану здоров`я населення і факторів впливу на нього середовища життєдіяльності людини; 2) збирання, зберігання, оброблення і систематизації даних про результати спостереження за станом здоров`я населення і факторами впливу на нього середовища життєдіяльності людини; 3) використання інформаційної бази даних про стан здоров`я населення і середовища життєдіяльності людини.

Відповідно до пункту 8 Розділу 111 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

Вказана норма закону поширюється на відбір проб продукції для лабораторних досліджень за ініціативою та рішенням контролюючих органів. Відповідно, будь-які відбори проб продукції, яка виробляється або реалізується суб`єктами господарювання без їхньої на те заявки, в тому числі і під виглядом проведення "соціального-гігієнічного моніторингу", є порушенням вказаного Закону, що тягне за собою відповідальність згідно із чинним законодавством.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відсутність підстав для скасування оспорюваного наказу, оскільки він відповідає вимогам статті 149 КЗпП України.

При цьому апеляційним судом правильно встановлено, що позивача на законних підставах притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки вона, перебуваючи на посаді завідувачу відділення організації епідеміологічних досліджень, у липні 2015 року без узгодження плану-графіку роботи відділення, не отримавши направлення та за відсутності відповідних наказів керівництва, на власний розсуд провела перевірку суб`єктів підприємницької діяльності з відбором змивів.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.