Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупова Т.О., Гриціва М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №752/20817/16-а за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просила:

а) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ;

б) зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ зі змінами від 12.07.2001, виходячи із розрахунку в розмірі 88 % від суми щомісячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, без обмеження максимального розміру пенсії, з дня звернення, тобто з 28.10.2016;

в) зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи на прокурорських посадах, що дає право на пенсію за вислугою років, період роботи на усіх займаних позивачем посадах з 04.11.1998 по 28.10.2016.

2. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона має достатній загальний та спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

3. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) суттєво звужене її право на пенсію за вислугу років. Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається. Також позивач зазначає, що Пенсійний фонд невірно обрахував її стаж роботи на посадах прокурорів, що вплинуло на рішення відповідача при розгляді заяви про призначення пенсії.

6. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано.

III. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.10.2016 позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789 - ХІІ (1789-12) .

8. Листом відповідача від 02.11.2016 № 35063/05 відмовлено позивачу в призначенні пенсії з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 (213-19) № 213, а також позивача повідомлено про відсутність у неї достатнього спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", оскільки на день звернення за призначенням пенсії її стаж за вислугу років складав 20 років 3 місяці 27 днів, у тому числі на посадах прокурора 13 років 9 місяців 13 днів.

9. Вважаючи незаконним рішення відповідача від 02.11.2016 №35063/05, позивач звернулась до суду з даним позовом.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає спеціального стажу роботи.

IV. ОЦІНКА СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

12. На час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) .

13. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2016 по 30.09.2017 - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

14. Судами встановлено, що позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 28.10.2016.

15. Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 28.10.2016 стаж позивача за вислугу років складав 20 років 3 місяці 27 днів, а стаж роботи на посадах прокурора - 13 років 9 місяців 13 днів.

17. Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про той факт, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

18. Щодо покликання позивача на той факт, що Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) суттєво звужене її право на пенсію за вислугу років, Суд зазначає наступне.

19. У період дії ст. 50-1 акону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26.07.2011, що діяла до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

20. Разом з тим, станом на 30.09.2011 у ОСОБА_2 був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

21. Відтак, у період дії ст. - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26.07.2011 позивач не набула права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав ОСОБА_2

22. Щодо покликань позивача на невірний обрахунок Пенсійним фондом її стажу роботи на посадах прокурора, колегія суддів Верховного Суду зазначає, наступне.

23. Встановлення даного факту не є визначальним у спірних правовідносинах, оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії з інших мотивів, а саме через відсутність стажу за вислугу років.

24. При цьому, стаж її роботи на посадах прокурора, зарахований Пенсійним фондом, є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, за умови дотримання інших вимог ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, а саме вимоги щодо загального стажу за вислугу років.

25. Відтак, у вказаній частині права позивача не порушено.

26. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

27. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №752/20817/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.