203/5042/16-ц Про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг - 30.10.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року у складі судді Казака С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг, за умовами якого товариство зобов`язалося передати у розпорядження ОСОБА_1 транспортний засіб VW Polo A5 1.4 I Benzin, 2013 року випуску, а вона зобов`язалась прийняти об`єкт лізингу і сплатити грошові кошти за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 035 дол. США, не враховуючи авансового платежу у розмірі, що становить еквівалент 2 855,25 дол. США.

Починаючи з квітня 2015 року ОСОБА_1 перестала виконувати свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим їй неодноразово направлялись нагадування про несплату від 04 березня 2015 року, 18 березня 2015 року, 03 квітня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 05 травня 2015 року. Разом із третім нагадуванням відповідачу направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору від 05 травня 2015 року. Проте ОСОБА_1 у зазначені строки не виконала свої зобов`язання зі сплати заборгованості та повернення об`єкту лізингу, розірвання договору відповідно до умов пункту 12.13 договору.

Ураховуючи викладене, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 107 569,73 грн, що складається з плати за фактичне користування об`єктом лізингу у розмірі 45 631,26 грн та збитків у розмірі 61 938,47 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року у задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг Україна" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг Україна", суд першої інстанції виходив із того, що договір про фінансовий лізинг від 05 серпня 2013 року не було нотаріально посвідчено, тому цей договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" відхилено.

Рішення Кіровського районного суд м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також, що відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року № 6-648цс16, яка в силу статті 360-7 ЦПК України 2004 року є обов`язковою для всіх судів.

Суд вважав, що у позивача відсутнє право вимагати повернення грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ТОВ "Порше Лізинг Україна"подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 203/5042/16-ц з Кіровського районного суд м. Дніпропетровська.

У вересні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізингпризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що між сторонами не було укладено договору найму (оренди) транспортного засобу, який передбачає нотаріальне посвідчення, а договір фінансового лізингу відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" укладений у письмовій формі та згідно з вимогами частини першої статті 209 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, прямо встановлених законом або за домовленістю сторін, тому підстави для визнання договору нікчемним відсутні.

Крім того, позивачем було передано відповідачу у користування об`єкт лізингу, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач протягом певного періоду сплачував щомісячні лізингові платежі на виконання умов укладеного між ними договору, тобто визнавав договір. Об`єкт фінансового лізингу повернуто ТОВ"Порше Лізинг Україна" у порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 14 липня 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг, за умовами якого позивач зобов`язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб VWPolo A5 1.4 I Benzin, 2013 року випуску, а ОСОБА_1 зобов`язалась прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 035 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 2 855,25 дол. США.

Починаючи з квітня 2015 року ОСОБА_1 перестала виконувати свої зобов`язання за договором, на вимоги позивача про погашення заборгованості не реагувала, у зв`язку з чим заборгованість за договором склала 107 569,73 грн, з яких: плата за фактичне користування об`єктом лізингу у розмірі 45 631,26 грн та збитки у розмірі 61 938,47 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторонни домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з актом прийому-передачі до договору лізингу від 05 серпня 2013 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" за умовами договору про фінансовий лізинг передало у розпорядження ОСОБА_1 транспортний засіб VW Polo A5 1.4 I Benzin, 2013 року випуску, а остання прийняла об`єкт лізингу і протягом певного періоду сплачувала щомісячні лізингові платежі на виконання умов укладеного між ними договору (а. с. 27).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз`яснив судам, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Отже, належним чином дослідити умови договору, подані сторонами докази, зокрема надані позивачем на підтвердження наявної заборгованості за договором та розрахунку завданих збитків, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Апеляційний суд, погодившись з рішенням районного суду, який відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що договір про фінансовий лізинг є нікчемним, не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства, не з`ясував, чи повернуто позивачу предмет договору і фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Крім того, зазначивши, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України), не звернув уваги на те, що у цій же статті у абзаці 2 частини першої передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в частині другій цієї статті - якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, вирішуючи спір, у порушення статей 212- 214, 315 ЦПК України 2004 року, перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення районного суду, не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив і дійшов передчасного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Судове рішення апеляційного суду не містить належних висновків щодо наявності, чи відсутності заборгованості за договором про фінансовий лізинг та збитків.

Відповідно до статті 335 ЦПК України 2004 року суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.