816/989/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 14.02.2018 Прийняття

ПАТ "Полтавський машинобудівний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДФС у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: від 19.05.2017 № 0004831401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 191137 грн., та від 19.05.2017 №0004841401 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 99972 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49886 грн. (50% від основної суми).

Позовну заяву обґрунтовує тим, що висновки які були покладені податковим органом в акт перевірки як на підставу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є надуманими. Власне, всі господарські операції з третіми особами носять реальний характер та вчиненні з метою здійснення позивачем господарської діяльності. Також вважає, що міркування ДФС про його відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентом, знаходиться "поза розумним сумнівом".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДФС від 19.05.2017 року № 0004841401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 19.05.2017 № 0004831401 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 56235 грн., за штрафними санкціями в розмірі 14058 грн. 75 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено, так як віднесені суми до складу витрат є порушенням вимог бухгалтерського обліку та як наслідок податкової звітності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що реальність господарської операції позивача з ТОВ "Уралспецсталь" підтверджуються наданими належним чином оформленими первинними документами, які спростовують висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту і витрат, що вплинуло на податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове pішення, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм процесуального права. Вказується на те, що суди не надали належної оцінки тому факту, що Товариством занижено фінансовий результат за 2016 рік за рахунок включення до складу витрат по рядку 2050 Звіту фінансовий результат (Ф №2) "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" - витрати на придбання металопродукції у Товариства з обмеженою відповідальністю "Уралспецсталь", господарські операції з яким не підтверджено документально. З вказаних господарських операцій також завищено суми бюджетного відшкодування, яке виникло за рахунок включення до складу податкового кредиту відповідних сум коштів.

Відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до касаційного суду не надходило.

11.12.2017 Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою залишено дану касаційну скаргу без руху.

28.12.2017 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку частини четвертої пункту першого розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147 (2147а-19) .

11.01.2018 касаційне провадження відкрито Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, за касаційною скаргою ДФС.

Пеpеглянувши судові pішення в межах касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10.03.2017 по 21.04.2017 відповідачем проведено планову виїзну пеpевіpку позивача з питань дотpимання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за пеpіод з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки, 28.04.2017, складено акт №571/16-31-14-01-10/14307417, де встановлено, що позивачем завищено: податок на прибуток на суму 226694 грн., чим допущено порушення вимог пп. 44.1, 44.2, ст.. 44, п.п. 134.11 п. 134.1 статті 134, п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України (2755-17) ); суми від'ємного значення, яка підлягає відшкодуванню на загальну суму 118 692 грн., чим допущено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3 ст. 198, пп. 200.1 ст. 200 ПК України.

У зв'язку із виявленими порушеннями, 19.05.2017 контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення: №0004831401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 176558 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14579 грн.; №0004841401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 99972 грн., та визначені штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49986 грн.

Судами також встановлено, що висновки ДФС обґрунтовані доводами про те, що витрати віднесенні Товариством до складу: витрат на збут (транспортування продукції) не є витратами, пов'язаними з реалізацією продукції; фінансових витрат (сум відсотків за кредит), використані на за призначенням; витрат по придбанню сталі у ТОВ ""Уралспецсталь", які не підтвердженні документально. При цьому, ДФС вказує про нереальність господарських правовідносин позивача і ТОВ ""Уралспецсталь". Твердженням чого є відсутність у такого контрагента основних/орендованих фондів та найманих працівників.

Доводи касаційної скарги стосуються лише порушень судами попередніх інстанцій положень процесуального законодавства в частині ненадання належної оцінки за фактом господарських правовідносин позивача з ТОВ ""Уралспецсталь", тобто в частині, в якій задоволено позовні вимоги.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тоді як, п. 14.1.8 ПК України (2755-17) передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пп. 44.1 та 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до приписів статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

В силу п. 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV (996-14) ), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону № 996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування від'ємного значення фінансового результату (витрат) та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, і має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "Уралспецсталь" (постачальник) укладено договір поставки від 10.02.2016 №10/02-3, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію в кількості, асортименті, по ціні та у строки зазначені у специфікації до даного договору.

В 2016 році вказаний договір виконаний на загальну суму 707598 грн., в т.ч. ПДВ 117933 грн., у зв'язку з чим виписані видаткові та податкові накладні, копія яких знаходяться у матеріалах справи. Оцінка щодо достовірності наявних в них відомостей вірно надана судами попередніх інстанцій, так як вони містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість поставлених товарів, ціну постачання.

Крім того, факт реальності даної угоди підтверджується платіжними дорученнями, згідно яких позивач у безготівковій формі оплатив на користь ТОВ "Уралспецсталь" кошти за товар, поставлений згідно договору поставки №10/02-3 від 10.02.2016.

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідної угоди між позивачем та ТОВ "Уралспецсталь", а доказів не використання позивачем придбаних товарів у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними.

Зрештою Верховний Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо ТОВ "Уралспецсталь", а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для доводів про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується із незаконністю спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Суд касаційнoї інстанції визнає, щo суди пoпеpедніх інстанцій не дoпустили непpавильнoгo застoсування нopм матеpіальнoгo та пpoцесуальнoгo пpава пpи виpішенні данoї спpави та вважає, щo суди пoвнo встанoвили oбставини, щo мають значення для пpавильнoгo виpішення спpави, та надали їм пpавoву oцінку на підставі нopм закoну, щo підлягали застoсуванню дo даних пpавoвіднoсин.

Відпoвіднoдo статті 350 Кoдексу адміністpативнoгo судoчинства Укpаїни суд касаційнoї інстанції залишає касаційну скаpгу без задoвoлення, а судoві pішення - без змін, якщo визнає, щo суди пеpшoї та апеляційнoї інстанції не дoпустили пopушень нopм матеpіальнoгo і пpoцесуальнoгo пpава пpи ухваленні судoвих pішень чи вчиненні пpoцесуальних дій.

На підставі викладенoгo, керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кoдексу адміністpативнoгo судoчинства Укpаїни,

1. Касаційну скаpгу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задoвoлення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 залишити без змін.