Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

представника відповідача - Глущенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 761/22657/14-а

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 04 березня 2015 у складі колегії суддів: головуючого - Гром Л.М., суддів: Бєлової Л.В., Міщука М.С.,

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України в м. Києві, в якому просив суд: скасувати рішення ГУ МВС України в м. Києві від 21.05.2014 року; зобов'язати ГУ МВС України в м. Києві провести розгляд скарги від 15.04.2014 року у присутності позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем, зокрема, вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Зазначає, що інспектором ДАІ відносно було складено протокол у зв'язку з чим ним була подана скарга. Оскільки на думку позивача скарга була розглянута поверхово, він подав скаргу до Департаменту ДАІ, який направив нову скаргу за належністю до відповідача. Однак, як вважає позивач, замість того, щоб провести розгляд скарги відповідно до вимог законодавства, відповідач розглянув її без його участі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими, а відповідачем, в свою чергу, надано повну відповідь на звернення позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії ГУ МВС України в м. Києві щодо розгляду скарги від 15.04.2014 року ОСОБА_2 без його особистої участі - неправомірними. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві провести розгляд скарги від 15.04.2014 року у присутності ОСОБА_2. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на особисту присутність під час розгляду його скарги, а також не виконано покладеного на ГУ МВС України у м. Києві обов'язку щодо запрошення позивача на розгляд та вирішення даної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 направив на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року - без змін.

04 січня 2018 року касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2018 року призначено справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 лютого 2018 року о 12 годині 30 хвилин.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги касаційної скарги та просила їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2014 року позивачем направлено до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві скаргу від 04.03.2014 року, в якій просив притягнути капітана міліції ОСОБА_3 до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.

10.04.2014 року заступником начальника УДАІ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_4 заявнику надано розгорнуту відповідь, в якій проаналізовано обставини, пов'язані з питаннями, про які йдеться у скарзі відносно дій інспектора ОСОБА_3, а також зазначено про окремі процедурні порушення з боку інспектора. Зазначено також, що попередні скарги ОСОБА_2 за фактами порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.17 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 №111 управлінням ДАІ розглядались, за результатами розгляду призначено відповідне службове розслідування, про що було проінформовано ОСОБА_2

16.04.2014 року позивачем направлено заяву від 15.04.2014 року до Департаменту ДАІ МВС України, в якій просив провести перевірку за скаргою, поданою 05.03.2014 року до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, притягнути до відповідальності заступника начальника Управління ДАІ м. Києва ОСОБА_4 за неналежний розгляд скарги та порушення законодавства, розгляд скарги провести в його присутності.

В свою чергу 22.04.2014 року Департаментом ДАІ МВС України повідомлено позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" повторну скаргу надіслано за належністю до ГУ МВС України для проведення ретельної перевірки викладених у ній відомостей.

14.05.2014 року ОСОБА_2 до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві подано лист з вимогами про надіслання його скарги для розгляду Департаментом ДАІ ГУ МВС України.

21.05.2014 року ГУ МВС України у м. Києві розглянуто скаргу та зазначено у відповіді №1/К-2560, що у ГУ МВС України в м. Києві за дорученням Департаменту ДАІ МВС України розглянуто звернення з приводу перевірки за скаргою від 04.03.2014 року. За результатами проведення перевірки дії посадових осіб Державтоінспекції міста Києва визнано такими, що не суперечать вимогам законів України, а надана відповідь позивачу є повною.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно статті 18 названого Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Отже, право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги забезпечується обов'язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ГУ МВС України у м. Києві не виконано покладеного на нього обов'язку щодо запрошення позивача на розгляд та вирішення скарги останнього в його присутності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем права ОСОБА_2 на особисту присутність під час розгляду його скарги та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.