569/2335/16-ц Про стягнення надмірно виплаченої пенсії - 16.10.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, правонаступником якого є Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року у складі судді Тимощука О. Я. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, правонаступником якого є Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, правонаступником якого є Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - УПФУ в м. Рівне), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Рівне та з 03 жовтня 2013 року отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Пенсія була нарахована ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про смерть годувальника - ОСОБА_2, та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 серпня 2015 року до УПФУ в м. Рівне звернулася ОСОБА_4 із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника. До своєї заяви ОСОБА_4 додала свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є сестрою ОСОБА_3 (по лінії батька дітей).

При призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника є необхідним виділення частки пенсії для кожного з утриманців. Згідно з розпорядженням від 08 жовтня 2015 року № 17 УПФУ в м. Рівне було проведено перерахунок пенсії та виділено частку пенсії на утриманця ОСОБА_5 з 01 жовтня 2015 року.

УПФУ в м. Рівне вважає, що внаслідок зловживань, у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 УПФУ в м. Рівне про наявність дітей у ОСОБА_2 для розділу суми пенсії між декількома утриманцями, виникла переплата ОСОБА_1 пенсії у розмірі 429 грн 60 коп.

Ураховуючи викладене, у зв`язку із відмовою добровільно повернути ОСОБА_1 надмірно виплачену пенсію, УПФУ в м. Рівне просило стягнути з ОСОБА_1 429 грн 60 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову УПФУ в м. Рівне відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що пенсіонер зобов`язаний повернути надмірно сплачену суму пенсії лише у разі встановлення зловживань з його боку або наявності рахункової помилки з боку Пенсійного фонду України (територіального органу). Позивачем не було доведено факт недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 429 грн 60 коп., які є пенсійною виплатою, призначеною їй УПФУ в м. Рівне, також не надано даних та відповідних доказів на підтвердження наявності рахункової помилки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу УПФУ в м. Рівне відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що під час розгляду справи факт недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 429 грн 60 коп., які є пенсійною виплатою, УПФУ в м. Рівне не доведено, як і не доведено наявність рахункової помилки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, УПФУ в м. Рівне, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішень суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ОСОБА_1 не повідомила УПФУ в м. Рівне про наявність дітей у ОСОБА_2 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УПФУ в м. Рівне на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року і витребувано із Рівненського міського суду Рівненської області цивільну справу № 569/2335/16-ц.

У травні 2018 року цивільну справу № 569/2335/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 04 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2, який був батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати дитини - ОСОБА_1 ); ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати дитини - ОСОБА_4 ).

17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Рівне із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_3

18 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до УПФУ в м. Рівне із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_5 .

Згідно із розпорядженням від 08 жовтня 2015 року № 17 УПФУ в м. Рівне було проведено перерахунок пенсії та виділено частку пенсії на утриманця ОСОБА_5 з 01 жовтня 2015 року.

19 жовтня 2015 року управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом № 5441/03-04 повідомило УПФУ в м. Рівне про факт безпідставної виплати підвищеного розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2015 року до 31 жовтня 2015 року у розмірі 429 грн 60 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Відповідно до частини першою статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року (провадження № 6-151-цс13), від 02 липня 2014 року (провадження № 6-91цс14), постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до статей 57, 58 ЦПК України 2004 року суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності, суть якого відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час розгляду цієї справи не встановлено факт недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 429 грн 60 коп., які є пенсійною виплатою. При цьому УПФУ в м. Рівне не доведено також наявності рахункової помилки. Крім того, ОСОБА_1 під час призначення та виплати їй УПФУ в м. Рівне пенсії у зв`язку із втратою годувальника не знала і не могла знати, що у ОСОБА_2 є позашлюбна дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, вже були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.