Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року (головуючий суддя - Орда О.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді - Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-1789 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А-1789 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 34239,54 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі даних встановили та дійшли висновку, що дану справу не належить розглядати місцевому загальному суду як адміністративному, оскільки поданий ОСОБА_2 позов за своєю предметною підсудністю підлягає розгляду окружному адміністративному суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями пункту 2 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статтями 18, 19 вказаного Кодексу визначено предметну і територіальну підсудність адміністративних справ.

Так, згідно пункту 1 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

У відповідності до пункту першого частини 2 статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, зокрема, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 проходила військову службу у Військовій частині А-1789 на посаді метеоспостерігача та 23 лютого 2016 року була звільнена у запас відповідно до пункту "к" частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок та військову службу".

Згідно довідки Військової частини А-1789 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивача від 22 лютого 2016 року № 431, сума до видачі на належне речове майно становить 34239,54 грн.

Не отримавши вказану грошову компенсацію, ОСОБА_2 22 березня 2016 року звернулась до відповідача із заявою щодо проведення з нею розрахунку за неотримане речове майно.

Військовою частиною А-1789 у задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено.

Вважаючи, вказану відмову протиправною ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з Військової частини А-1789 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Тобто, в даному випадку предметом спору є визнання протиправними дій Військової частини А-1789 щодо відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за неотримане при звільненні речове майно та стягнення грошової компенсації в розмірі 34 239,54 грн., а не соціальної виплати військовослужбовцю, як зазначає скаржник.

Пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Таким чином, повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що оскільки спір виник з приводу стягнення грошової компенсації за неотримане при звільненні речове майно, то за правилами пункту 1 частини другої статті 18 КАС України дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

В касаційній скарзі позивач як на підставу для скасування рішення посилається на те, що предметом спору в даній справі є соціальні виплати позивачу при звільненні.

Однак, колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки правові підстави обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг визначаються спеціальним законодавством, до якого слід звертатися для визначення предметної підсудності адміністративної справи.

Крім того, необхідно зазначити, що за приписами статті 20 КАС України (в редакції що діє з 15 грудня 2017 року) дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.