Справа: № 826/2302/13-а 

Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. 

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Федорової Г.Г., Файдюк В.В.,

при секретарі - Мельниченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Національного комплексу "Експоцентр Україна" про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 8 045 398,76 грн., -

У лютому 2013 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного комплексу "Експоцентр Україна" (далі - Відповідач) та з урахуванням уточнення позовних вимог просили стягнути кошти за податковим боргом в сумі 8 045 398,76 грн. (Т2 а.с. 217-219).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю (Т2 а.с. 223-227).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (Т2 а.с. 230-234).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва і є платником податків.

Згідно повідомлення форми 10-ОПП від 12.04.2012 № 1090/19-018 про грошові зобов'язання та податковий борг за період з 15.06.2011року по 11.04.2013 року, сума податкового боргу відповідача складає 8 207 506,76 грн.(Т2 а.с. 90).

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2013 б/н остаточна сума заборгованості Відповідача з податку на додану вартість та земельного податку, станом на дату розгляду справи, становила 8 045 398,76 грн. (Т2 а.с. 217-219).

Відповідач подав до податкового органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- № 9004114483 від 17.06.2011 за травень 2011 року на суму 299 532,0 грн.;

- № 9004821590 від 18.07.2011 за червень 2011 року на суму 161 766,0 грн.;

- № 9006814716 від 17.08.2011 за липень 2011 року на суму 320 529,0 грн.;

- № 9007623121 від 16.09.2011 за серпень 2011 року на суму 411 880,0 грн.;

- № 9008719844 від 17.10.2011 за вересень 2011 року на суму 165 774,0 грн.;

- № 9011397306 від 18.11.2011 за жовтень 2011 року на суму 202 070,0 грн.;

- № 9012319445 від 16.12.2011 за листопад 2011 року на суму 84 428,0 грн.;

- № 9013500871 від 17.01.2012 за грудень 2012 року на суму 95 830,0 грн.;

- № 9005389823 від 15.02.2012 за січень 2012 року на суму 91 859,0 грн.;

- № 9011853928 від 15.03.2012 за лютий 2012 року на суму 154 690,0 грн.;

- № 9020937057 від 20.04.2012 за березень 2012 року на суму 55 751,0 грн.;

- № 9028476108 від 21.05.2012 за квітень 2012 року на суму 104 422,0 грн.;

- № 9035329915 від 20.06.2012 за травень 2012 року на суму 146 059,0 грн.;

- № 9042582144 від 20.07.2012 за червень 2012 року на суму 133 056,0 грн.;

- № 9050661045 від 20.08.2012 за липень 2012 року на суму 333 282,0 грн.;

- № 9057600933 від 20.09.2012 за серпень 2012 року на суму 314 039,0 грн.;

- № 9065188569 від 22.10.2012 за вересень 2012 року на суму 105 097,0 грн.;

- № 9073404698 від 20.11.2012 уточнюючий розрахунок на суму 14352,0 грн.;

- № 9075279521 від 29.11.2012 за жовтень 2012 року на суму 161 220,0 грн.;

- № 9080621693 від 20.12.2012 за листопад 2012 року на суму 109 112,0 грн.;

- № 9085301529 від 18.01.2013 за грудень 2012 року на суму 82 700,0 грн.;

- № 9008231048 від 19.02.2013 за січень 2013 року на суму 99 431,0 грн.;

- № 9014764524 від 20.03.2013 за лютий 2013 року на суму 88 164,0 грн.

За результатами перевірок на підставі акту від 13.09.2012 року № 1260/15-225 Позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0020711520 від 26.09.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 938,75 грн. (Т1 а.с. 118), а також на підставі акту від 14.11.2011 року № 500-15/20-213 винесено податкове повідомлення-рішення № 0029621520 від 17.11.2011 року, яким відповідачу визначено суму штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 331 996,61 грн.(Т1 а.с. 126).

Відповідно детального розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з червня 2011 року по квітень 2013 року, відповідачу на суму грошових зобов'язань, несплачених у встановлені строки, була нарахована пеня, на загальну суму 341 875,84 грн. (Т2 а.с. 72-74).

Таким чином, загальна сума узгодженого грошового зобов'язання Відповідача з податку на додану вартість склала 4 426 854,20 грн.

Водночас, відповідно до повідомлення про грошові зобов'язання та податковий борг за період з 15.06.2011 року по 11.04.2013 року № 1090/19-018 від 12.04.2013 року сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 4 588 962,20 грн.

Встановлено, що Позивач помилково двічі врахував суму податкового зобов'язання, визначену за жовтень 2012 року у розмірі 161 220,00 грн. (Т2 а.с. 162). Детальний перелік нарахованих відповідачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, містить також розбіжності із повідомленням № 1090/19-018 від 12.04.2013 року у розмірі 888 грн., тобто, сума податкового зобов'язання у розмірі 162 108,00 грн.

Наявність зазначених розбіжностей Позивач не заперечував, у зв'язку з чим позовні вимоги було уточнено.

Щодо грошового зобов'язання із земельного податку, судом першої інстанції було встановлено, що Відповідач подав до податкового органу наступні податкові декларації з плати за землю:

- № 3921 від 31.01.2011 року на 2011 рік, якою визначено щомісячні платіжі у розмірі 260 609,02 грн. за період з січня по листопад 2011 року та 260 608,97 грн. за грудень 2011 року (сума податкового зобов'язання неодноразово уточнювалась шляхом подання уточнюючих розрахунків);

- № 9006355766 від 17.02.2012 року на 2012 рік, якою визначено щомісячний платіж у розмірі 22 531,56 грн. (сума податкового зобов'язання неодноразово уточнювалась шляхом подання уточнюючих розрахунків);

- № 9001481616 від 22.01.2012 року на 2013 рік, якою визначено щомісячний платіж у розмірі 20 228,49 грн.

Загальна сума податкового зобов'язання, визначена у податкових деклараціях з плати за землю з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 2 558 712,87 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що Позивачем була здійснена перевірка Відповідача, за результатами яких складено акти та винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- на підставі акту від 12.09.2011 року № 996/15-30/21710384 (Т1 а.с. 188-190) винесено податкове повідомлення-рішення № 0015981530 від 23.09.2011 року, яким Відповідачу визначено суму штрафної санкції з податку за землю у розмірі 219 459,47 грн. (Т1 а.с. 193);

- на підставі акту від 16.01.2012 року № 10/15-30/21710384 (Т1 а.с. 196-197) винесено податкове повідомлення-рішення № 0001381530 від 02.02.2012 року, яким Відповідачу визначено суму штрафної санкції з податку за землю у розмірі 431 142,09 грн. (Т1 а.с. 194).

Сума податкового зобов'язання, визначена у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем не сплачена. Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Розрахунком податкового зобов'язання із земельного податку за період з червня 2011 року по березень 2013 року (Т2 а.с.70,71), відповідачу, на суму грошових зобов'язань, несплачених у встановлені строки, була нарахована пеня, на загальну суму 409 230,13 грн.

Таким чином, загальна сума узгодженого грошового зобов'язання НК "Експоцентр Україна" із земельного податку склала 3 618 544,56 грн.

Отже, остаточна сума заборгованості Відповідача з податку на додану вартість та земельного податку, становила 8 045 398,76 грн. (Т2 а.с. 217-219).

За правилами пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом пунктів 57.1,57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом,а також якщо визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Платник податків, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Правилами пункту 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того, 02.04.2009 року Позивач надіслав на адресу Відповідача податкову вимогу № 1/21 на загальну суму податкового боргу в розмірі 284 333,39 грн., яку 27.04.2009 року було отримано Відповідачем, але не сплачено (Т1 а.с.116).

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума податкового боргу у розмірі 8 045 398,76 грн. Відповідачем погашена не була. Доказів оскарження вищевказаних податкових вимог, погашення податкового боргу або звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Згідно з п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є виключно органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Правилами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд першої інстанції встановив, що грошові кошти, сплачені Відповідачем, були зараховані в якості погашення податкового боргу минулих періодів, що підтверджується витягами з облікової картки Відповідача із земельного податку за 2011 та 2012 роки (Т2 а.с. 164-174), з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Позивача, оскільки заборгованість з податку на додану вартість та земельного податку у розмірі 8 045 398,76 грн. Відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення Відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Крім того, колегія суддів, звертає увагу на ті обставини, що рішнням суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2011 року № 2-а-15325/10/2670 (Т1 а.с. 7-17) з Відповідача було постановлено стягнути суму заборгованості перед бюджетом, що виникла з податку на додану вартість та земельного податку у період з березня 2009 року по квітень 2011 року (Т1 а.с. 15), а в даній адміністративній справі розглядається питання щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість та земельного податку, що виникла з травня 2011 року по квітень 2013 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 п.1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

Апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.