186/781/18 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 02.10.2019 Прийняття

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"),

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Демиденко С. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами укладеного кредитного договору від 02 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 03 квітня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 65 869,06 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 829,27 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1 701,36 грн, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 54 725,62 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина у розмірі 500 грн та процентна складова у розмірі 3 112,81 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 02 серпня 2010 року, внаслідок чого виникла заявлена банком заборгованість.

При цьому, суд відмовив у задоволенні позову, оскільки банк пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку. Суд установив, що строк дії кредитної картки закінчився у серпні 2014 року, а банк звернувся до суду з позовом у травні 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року змінено в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що банком не було доведено факту надання відповідачу кредиту, відсутні докази отримання відповідачем кредитної картки, дати її видачі та строку дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність підпису боржника на Умовах та правилах банківських послуг, Тарифах банку не свідчить про те, що договір не було укладено, оскільки суть договору приєднання полягає у тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них (стаття 634 ЦК України).

Вказує, що суди у порушення вимог ЦПК України (1618-15) не встановили дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають за кредитним договором, не перевірили розрахунок заборгованості, наданий банком, довідку про умови кредитування, виписку по картковому рахунку.

Суди не звернули увагу на те, що позичальник користувався грошовими коштам, частково виконував умови кредитного договору, певний час сплачував заборгованість, у тому числі відсотки, пеню та комісію, а, отже, визнавав свої зобов`язання за кредитним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 серпня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно із вказаною анкетою-заявою та Умовами і правилами надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою передбачених Умовами процентів за користування кредитом на залишок заборгованості на кредитній картці. У анкеті міститься підпис позичальника та відмітка про те, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, погоджується з ними.

За розрахунком банку станом на 03 квітня 2018 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 65 869,06 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 829,27 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1 701,36 грн, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 54 725,62 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина у розмірі 500 грн та процентна складова у розмірі 3 112,81 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Верховний Суд України неодноразово робив висновок про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15).

Встановивши, що строк дії виданої відповідачу кредитної картки закінчився у серпні 2014 року, а з позовом банк звернувся тільки у травні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, та ОСОБА_1 у міському суді заявляв про застосування наслідків спливу вказаного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку саме з цих підстав, оскільки позов є обґрунтованим.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю існування між сторонами кредитних правовідносин, апеляційний суд не врахував, що факт отримання кредиту ОСОБА_1 не оспорював, що вбачається із поданого його представником до суду першої інстанції відзиву, який не містить жодних заперечень щодо цього, а викладена незгода з іншими заявленими банком вимогами (відсотки, пеня, комісія, штрафи). Тому вказана обставина не підлягала доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України.

При цьому, зазначаючи, що банк не довів видачу ОСОБА_1 кредитних коштів, видачу кредитної картки та строку її дії, апеляційний суд не звернув уваги на те, що останній ці факти не оспорював, частково виконував умови договору. При цьому, районний суд на підставі належним чином оцінених доказів чітко встановив строк дії кредитної картки - до серпня 2014 року, а суд апеляційної інстанції, скасувавши в цій частині рішення районного суду, не зазначив, які норми процесуального права порушив суд, встановлюючи, досліджуючи та оцінюючи вказані факти й обставини.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263- 265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ "ПриватБанк", а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,