489/7919/15-ц Про переведення на особу прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини у праві власності на жилий будинок - 18.09.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2016 року в складі судді Кокорєва В. В. і ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамарено Т. В., Темнікової В. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу 51/100 часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності позивачу та ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали належні їм частки в праві власності на даний жилий будинок третій особі, порушивши переважне право позивача на придбання цієї частки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до укладення оспорюваного договору продавці виконали вимогу закону щодо пропозиції купівлі часток у праві спільної часткової власності на жилий будинок, запропонувавши позивачу викупити їх, проте позивач не виявив бажання їх купити.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2016 року залишено без мін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, щофакт повідомлення співвласниками позивача про намір продати частку у праві спільної часткової власності, а також його відповідь про відмову укласти такий договір підтверджено документально, тому суд першої інстанції вирішив справу відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1, не погодившись з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2016 року і ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року, засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

05 квітня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 травня 2018 року справу № 489/7919/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не у повному обсязі з`ясували обставини справи, оскільки позивач мав намір скористатися правом переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності на жилий будинок, проте також бажав виділити свою наявну частку в натурі, для чого подавав відповідний позов до суду. Отже, позивач хотів скористатися правом переважної купівлі частки вже після вирішення справи про виділ своєї частки у спільному жилому будинку. Позивач також звертався до Миколаївського обласного управління юстиції про недопущення продажу частки у праві спільної часткової власності на спільний жилий будинок. Незважаючи на ці обставини нотаріус все одно посвідчила договір, за яким зазначені частки у праві спільної часткової власності на жилий будинок були продані не йому, а іншій особі.

Позиції інших учасників

У квітні 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до ВССУ заперечення, в яких просив відхилити касаційну скаргу та оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ОСОБА_2 зауважував на тому, що продавці повідомляли про свій намір продати частки у спільній частковій власності на жилий будинок, а також умови продажу, дану заяву нотаріус надіслала позивачу. Позивач на зазначену заяву повідомив про відсутність у нього на той момент наміру укласти договір купівлі-продажу, оскільки вважає за доцільне дочекатися рішення суду про виділ його частки зі спільного жилого будинку. Позивач не має привілеїв на викуп частки окрім того права, яким він не скористався у встановлений законом строк. Позивач не мав наміру викупити частку інших співвласників, що підтверджується обставинами справи № 489/7141/15-ц, на яку позивач посилався - про реальний виділ його частки в натурі, в якій позовна заява позивача була залишена без розгляду ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва у справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 1978 року належить 49/100 часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2001 року належали 51/400 та 153/400 часток у праві власності на даний жилий будинок відповідно.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 направлено позивачу заяву з пропозицією скористатися переважним правом купівлі 153/400 і 51/400 частки у праві спільної часткової власності на спірний жилий будинок за 20 000 доларів США. Справжність підписів на даній заяві засвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К. Т.

Вказана заява була отримана позивачем 12 жовтня 2015 року, про що свідчить довідка кур`єрської доставки та підпис позивача про отримання.

04 листопада 2015 року позивач надав відповідь на заяву від 08 жовтня 2015 року, повідомивши, що вважає за можливе розглянути це звернення після розгляду Ленінським районним судом м. Миколаєва цивільної справи за його позовом, поданим 02 листопада 2015 року до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виділ частки у праві спільної часткової власності на спірний жилий будинок та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Згідно з договором купівлі-продажу частки жилого будинку від 07 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_2 придбав 51/100 часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта від 04 листопада 2016 року № 125-075 ринкова вартість 51/100 частки жилого будинку з надвірними господарськими будовами в домоволодінні АДРЕСА_1, обчислена порівняльним підходом, складає 414 221,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на їх купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі письмових доказів дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 належним чином повідомили позивача про свій намір продати частки у праві спільної часткової власності.

Позивач у місячний строк, визначений у статті 362 ЦК України, надав відповідь про те, що він розгляне питання про продаж належних відповідачам часток у спільній частковій власності після вирішення його позову про виділ його частки у спірному жилому будинку в натурі, тобто не виявив бажання скористатися переважним правом перед іншими особами на купівлю часток ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 у визначений законом строк.

З огляду на зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач, отримавши пропозицію відповідачів, не скористався переважним правом купівлі часток у праві власності на об`єкт спільної часткової власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з частинами другою та третьою статті 12 ЦК України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині третій статті 16 ЦК України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Оскільки позивач не скористався переважним правом купівлі частки у праві власності на об`єкт спільної часткової власності у встановлений у статті 362 ЦК України строк і спосіб, то його право не було порушено діями відповідачів, а отже, не підлягає захисту.

Доводи касаційної скарги про звернення позивача до обласного управління юстиції з метою недопущення укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не мають правового значення з огляду на те, що не впливали на право співвласників продати свої частки у праві спільної часткової власності на жилий будинок.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції постановлені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді:	В. М. Ігнатенко В. С. Жданова
	В. О. Кузнєцов