210/2803/17 Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, суду - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Скотар Р. Є., від 02 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., від 16 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, суду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 травня 2012 року відносно нього був складений та підписаний ним, понятими та слідчим Мельниченко С. Ю. протокол огляду місця події, згідно якого в присутності понятих у нього вилучено з кишені сорочки медичний шприц з рідиною коричневого кольору ємністю 0,7 мл. Постановою слідчого 25 червня 2012 року йому обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд. За результатами перевірки, проведеної дільничним інспектором старшим лейтенантом міліції Абрамович С. А., слідчим Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Ходирєвим Д. В. 26 червня 2012 року винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно нього за частиною першою статті 309 КК України (в редакції 1960 року). Після проведення досудового слідства кримінальну справу з обвинувальним актом направлено до суду.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року лише в частині розміру судових витрат за проведення експертизи, його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанції та справу направлено на новий судовий розгляд.

У подальшому, вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2014 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2014 року вирок скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

За результатами проведеної почеркознавчої експертизи від 28 січня 2017 року встановлено, що підпис в протоколі огляду місця події від 28 травня 2012 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього його підпису.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року прийнято відмову прокурора від пред`явленого обвинувачення, кримінальну справу закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину в його діях.

ОСОБА_1 вказав, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, неодноразове засудження, відбування покарання, застосування запобіжного заходу значно обмежили його право на свободу пересування, порушили звичну організацію його життя, потягли за собою негативні наслідки та вимагали докладання значних зусиль для організації його життя. Притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів призвело до падіння авторитету в очах громадськості. Перебування під слідством та судом за злочин, пов`язаний з наркотичними засобами, викликало недовіру до нього у потенційних роботодавців, тому, маючи вищу освіту, він не міг протягом тривалого часу реалізувати своє право на працю.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, завдану йому незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду, у сумі 2 500 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, моральну шкоду у розмірі 225 тис. грн. Судові витрати віднесено на рахунок держави. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що період перебування ОСОБА_1 під слідством з 25 червня 2012 року по 09 червня 2017 року (60 місяців), а тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 223 380,00 грн (3 723, 00 грн х 60 місяців). Враховуючи те, що позивачем у встановленому законом порядку було доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки кримінальну справу за обвинуваченням позивача було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, тривалий час позивач був позбавлений права вільно пересуватися, зазнавав страждань через осуд громадськості, не міг повноцінно реалізувати своє право на працю, суд дійшов висновку за необхідне збільшити розрахований судом розмір моральної шкоди 225 тис. грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував положення частин другої та третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", обґрунтовано взяв за основу обрахунку розміру моральної шкоди кількість днів перебування позивача під слідством та під вартою, а також розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами не враховано положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , внаслідок чого розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди безпідставно завищено. Суди попередніх інстанцій не врахували вимоги пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року (1774-19) , згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600, 00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що касаційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки заявник взагалі не посилається на будь-які порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій. Суди у повному обсязі обґрунтували розмір відшкодування моральної шкоди із урахуванням норм матеріального права.

У поданому відзиві на касаційну скаргу прокуратура Дніпропетровської областіпосилається на те, що вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції у повному обсязі встановили обставини справи та правильно застосували норми матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2012 року складено протокол огляду, згідно з яким в кишені шведки ОСОБА_1, в яку він був одягнутий, вилучено медичний шприц з рідиною коричневого кольору, заповнений до відмітки 0,7 мл. Як пояснив ОСОБА_1 шприц належить йому, рідина є наркотиком "ширкою". Протокол підписаний понятими, слідчим Мельниченко С. Ю., учасником слідчої дії - ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта № 58/10-602 від 19 червня 2012 року рідина, пред`явлена на експертизу ємністю 0,4 мл, вилучена у ОСОБА_1, містить в собі особливо небезпечну наркотичну речовину - опій ацетильований, маса якого у перерахунку на суху речовину складає 0,021 г.

Постановою слідчого Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Ходирєвим Д. В. 25 червня 2012 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

26 червня 2012 року слідчим Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Ходирєвим Д. В. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 309 КК України (в редакції 1960 року). За результатами проведення досудового слідства кримінальну справу з обвинувальним актом направлено 10 липня 2012 року до суду.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року в частині визначення розміру судових витрат за проведення експертизи, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанції та справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2014 року вирок скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції за клопотанням захисника обвинуваченого постановою суду від 15 червня 2016 року призначено судову почеркознавчу експертизу.

За висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4844-16 від 28 січня 2017 року встановлено, що підпис у протоколі огляду місця події від 28 травня 2012 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Згідно постанови прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 молодшого радника юстиції Скороход І. В. від 15 травня 2017 року прокуратура відмовилася від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року прийнято відмову прокурора від пред`явленого обвинувачення, кримінальну справу закрито з огляду на відмову прокурора від державного обвинувачення у зв`язку з відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що наведеними вище діями йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 2 500 000, 00 грн.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незако нного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Суди правильно встановили, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили із засад розумності, виваженості та справедливості, врахували тривалість незаконного перебування під слідством та судом, що мало для позивача негативні наслідки.

Районним судом, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосовано положення частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та визначено розмір відшкодування моральної шкоди із урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3 723, 00 грн за 60 місяців перебування позивача під слідством і судом у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц (провадження № 61-34358св18), від 20 березня 2019 року у справі № 727/9472/16-ц (провадження № 61-19св17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Із урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені у справі обставин, погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачеві належить до відшкодування завдана йому моральна шкода у розмірі 225 000, 00 грн, розмір якої визначено, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, помноженого на кількість місяців перебування позивача під слідством та судом, а також враховуючи тривалість такого незаконного перебування під слідством та судом, що мало для позивача негативні наслідки, настання яких встановили суди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Судді	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович