Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 (суддя Христофорова А.Б.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (судді Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г.)

по справі № 805/2956/17-а

за позовом Приватного підприємства "Автопилот-Вояж"

до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2017 року Приватне підприємство "Автопилот-Вояж" (далі - позивач, ПП "Автопилот-Вояж") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Бахмутська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 00001022202.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 00001022202.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.08.2014 по 08.08.2014, на підставі наказу від 04.08.2014 № 572 та повідомлення від 04.08.2014 № 137, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Автопілот-Вояж" з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з Приватним малим виробничо-впроваджувальним підприємством "ПРОТЕХ" за період з 01.06.2013 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 15.08.2014 № 381/22/34776955 та зроблено висновок про порушення позивачем ведення податкового обліку: відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-постачальниками ПМ ВВП "Протех" за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року; відсутність факту реального здійснення господарської діяльності за червень 2013 року по операціях з придбання дизельного пального ПМ ВВП "Протех" насуму ПДВ 2 050,00 грн; в порушення пунктів 198.1,198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ за червень 2013 року у сумі 2 050,00 грн. в результаті завищення податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 00001022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2563 грн., з яких 2050 грн. - за основним платежем та 513 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2014 № 381/22/34776955, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПМ ВВП "Протех", оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним, первинні документи позивача оформленні з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС від 16.12.2013 № 1132/05-15-22-02-13540086 "Про результати проведеної документальної позапланової перевірки ПМ ВВП "Протех" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах з платником податків ПП "ВКФ Тонус" за період травень-червень 2013 року", за висновками якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПМ ВВП "Протех" та його контрагентами, в тому числі і з ПП "Автопилот-Вояж".

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 07.05.2012 року між позивачем та Приватним малим Виробничо-впроваджувальним підприємством "ПРОТЕХ" укладено договір поставки нафтопродуктів № 266. Предметом договору є постачання у встановлений строк у власність партіями нафтопродукти в асортименті, які відображаються у товаросупровідній документації.

На підтвердження придбання нафтопродукту складена видаткова накладна № РН-004375 від 10.06.2013 року на дизельне паливо у кількості 1500 куб.дм на суму 10 250,00 грн та накладна № 13 на суму 10 250,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0001854 від 10.06.2013 року.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №-004375 від 10.06.2013 року.

Оплата дизельного палива підтверджується платіжними дорученнями № 251 від 18.06.2013 року та № 256 від 03.07.2013 року.

Для формування податкового кредиту за вищевказаною операцією контрагентом виписано позивачу податкову накладну № 1856 від 10.06.2013 року, яку внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, матеріалам справи підтверджено використання нафтопродукту у власній господарській діяльності позивача, а саме: актом списання № 06 від 30 червня 2013 року відповідно до якого вбачається, що дизельне пальне у кількості 1500 куб.дм є списаним та підлягає вилученню з обліку, відомостями про видачу та витрату дизельного пального від ПМ ВВП "Протех" за червень 2013 року, відповідно до яких вбачається, що видано дизельного пального у кількості 1500 куб.дм, також надані подорожні листи за червень 2013 року відповідно до яких вбачається, що дизельне пальне придбане у ПМ ВВП "Протех" у кількості 1500 куб. дм. використано водіями для виконання завдань.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Окремі дефекти первинного бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для визнання нереальною господарської операції.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПМ ВВП "Протех" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі № 805/2956/17-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.