Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 654/8663/16-ц
провадження № 61-34852св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за позовом ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Сіянка В. М. та на рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Фурман Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності сторін як колишнього подружжя.
Зазначала, що за час спільного проживання ними набуте майно, а саме: будинок АДРЕСА_1, електрична плита HANSA, кухня, пилосос SAMSUNG, дзеркало у ванну кімнату з полицею та шафою, вішалка, ліжко з матрацом, дитяче ліжко.
У зв`язку з відсутністю можливості добровільно поділити сумісно нажите майно, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, виділивши її частку в натурі, визнати за нею право власності на ліжко з матрацом,електричну плиту HANSA, дитяче ліжко, витребувавши їх у відповідача.
10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання будинку АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю, посилаючись на те, що хоча спірний будинок і збудований під час перебування сторін у шлюбі, проте його будівництво здійснювалось за кошти, в еквіваленті 15 000,00 доларів США, які йому подарувала бабуся, а також за кошти його батьків, в той час як ОСОБА_2 участі у будівництві будинку не приймала, спільних коштів на будівництво цього будинку вони не мали.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2016 року обидва позови об'єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Припинено право спільної сумісної власності сторін на будинок АДРЕСА_1 разом з господарчими будівлями та
спорудами. Здійснено поділ будинку АДРЕСА_1 разом з господарчими будівлями та спорудами, який перебував у спільній сумісній власності сторін, а саме: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину, а за ОСОБА_1 - право власності на ѕ його частини.
Здійснено поділ рухомого майна, яке перебувало у спільній сумісній власності сторін, а саме: визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на ліжко " Тетяна " з матрацом; електричну плиту HANSA та дитяче ліжко; визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на кухню, пилосос SAMSUNG, дзеркало у ванну кімнату з полицею та шафою та вішалку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 738,93 грн понесених судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи участь сторін у будівництві спірного будинку необхідно відступити від принципу рівності часток подружжя у спільному нерухомому майні, визначивши частку ОСОБА_2 у спірному будинку в розмірі 1/6 частини, та з урахуванням інтересів дитини, яка перебуває на її утриманні, її частка підлягає збільшенню до ј частини, а частку ОСОБА_1 у спірному будинку визначити в розмірі ѕ частин.
Вирішуючи вимоги поділу іншого майна подружжя, суд виходив із визнання сторонами його складу та вартості.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року в частині припинення права спільної сумісної власності сторін на будинок скасовано. В частині поділу будинку змінено, визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частині кожному у праві власності на будинок АДРЕСА_1 разом із господарчими будівлями та спорудами.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що підстав для збільшення частки ОСОБА_2 немає, оскільки будинок будувався для сім`ї та в інтересах сім`ї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення його позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірний будинок є спільною сумісною власністю, проте не врахували, що його будівництво здійснювалось за кошти в сумі 15 000,00 грн, отримані ним від його баби та кошти, що були подаровані його батьками.
Крім того, ОСОБА_1 не згоден з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині поділу рухомого майна та розподілу судових витрат.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала заперечення, в яких просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Витребувано з Голопристанського районного суду Херсонської області зазначену справу.
У червні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 04 серпня 2007 року до 01 жовтня 2016 року сторони перебували в шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами на підставісвідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2011 року належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно з дозвільними документами на виконання будівельних робіт вказаного будинку та акту готовності об`єкта до експлуатації будівництво здійснювалось із 2008 року до липня 2010 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суди встановили, що джерелом набуття спірного будинку у власність були як доходи сторін, так і допомога їхніх батьків їх сім`ї.
Надану ОСОБА_1 розписку про отримання в дар від його баби грошових коштів у сумі 15 000,00 доларів США на будівництво будинку суд визнав неналежним доказом, оскільки вона складена без дотримання вимог закону.
Отримання коштів на будівництво спірного будинку у дар від батьків, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами.
Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а підстави для визнання його особистою власністю відсутні.
З урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 серпня 2016 року 43/2016, проведеної у ході розгляду цієї справи, відсутня можливість здійснення реального поділу будинку між сторонами, тому апеляційний суд правильно визначив частки сторін у праві власності на нього по Ѕ за кожним.
Вирішуючи спір щодо поділу рухомого майна, суди, встановивши склад та вартість цього майна, що визнано сторонами, враховуючи недоведеність ОСОБА_1 належності йому, як дарунка, ліжка "Тетяна" з матрацом, дійшов правильного висновку про поділ вказаного спільного майна подружжя.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не розглянув і не зробив висновок щодо наведених в апеляційній скарзі доводів про неправильність розподілу судових витрат і вимог щодо їх перерозподілу, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене питання було предметом розгляду апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 738,93 грн понесених судових витрат, що визначені з урахуванням зменшення суми стягнення цих судових витрат, яка становить компенсацію різниці вартості поділеного між сторонами рухомого майна.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів, зокрема довідки про доходи, розписки про отримання коштів в дар, та необхідності їх переоцінки і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року у нескасованій та незміненій після перегляду апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року у нескасованій та незміненій після перегляду апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук
' 'p'