705/4197/18 Про встановлення факту перебування непрацездатної особи на утриманні спадкодавця - 05.09.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Ятранівська сільська рада Уманського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року в складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування непрацездатної особи на утриманні спадкодавця, за участю заінтересованої особи - Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді земельної частки (паю), яка належала йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 12 грудня 1996 року.

З 1983 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали однією сім`єю як чоловік та дружина у належному ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважала, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_2, оскільки з моменту виходу на пенсію фактично перебувала на його утриманні, користуючись спільно нажитим із ним майном, тобто фактично прийняла спадщину.

З цих підстав заявник звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_2, проте нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю встановити факт того, що ОСОБА_1 як непрацездатна особа перебувала на утриманні ОСОБА_2 не менше одного року до його смерті.

ОСОБА_1 зазначала, що на момент смерті ОСОБА_2 вона була непрацездатною особою, розмір її пенсії був меншим за прожитковий мінімум.

ОСОБА_2 був працездатною особою, працював, вів домашнє господарство, вона фактично знаходилась на його утриманні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заяву задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не взяли до уваги, що встановлення факту її перебування на утриманні спадкодавця необхідне для прийняття спадщини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 зумовлено необхідністю виникнення особистих майнових прав ОСОБА_1, а саме реалізації своїх спадкових прав.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 - до набрання чинності ЦК України (435-15) . У поданій заяві заявник зазначає, що користується спільно нажитим зі спадкодавцем майном, тобто фактично прийняла спадщину (стаття 549 ЦК Української РСР).

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме земельна частка (пай) площею 3,75 га без визначення меж цієї частки в натурі.

Постановою державного нотаріуса Звенигородської нотаріальної контори Михайлович Х. П. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю встановлення, що ОСОБА_1 як непрацездатна особа перебувала на утриманні ОСОБА_2 не менше одного року до його смерті.

Заявник стверджує, що з моменту виходу на пенсію, тобто з 26 квітня 1995 року й до моменту смерті ОСОБА_2 вона перебувала на повному його утриманні. Ця допомога була для неї основним джерелом доходів.

Згідно з листом Уманського відділу обслуговування громадян № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01 червня 2018 року № 26283/02-21 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні з 26 квітня 1995 року та отримує пенсію за віком.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 315 ЦПК України наведений перелік фактів, які встановлюються судом, до них зокрема відноситься встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила книги шостої ЦК України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати правила чинного на той час ЦК Української РСР (1540-06) .

Відповідно до статі 531 ЦК Української РСР (1540-06) до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до дня його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Доказів, які б підтверджували місце заробітку та відповідний дохід спадкодавця заявником надано не було, отже, не доведено в тому числі й факт можливості надання утримання спадкодавцем.

Показання свідків та відсутність заперечення з боку заінтересованої особи не можуть бути беззаперечними доказами цього факту.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, дійшов правильного висновку про відсутність доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.