Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а/1570/4811/2011

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб: Державного казначейства України, ОСОБА_2, про визнання неправомірними та скасування наказів, зобов'язання поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Бойка А. В., суддів: Танасогло Т. М., Яковлєва О. В.,

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи - Державного казначейства України, в якому просив:

визнати неправомірними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 7 червня 2011 року № 245 о/с та від 13 травня 2011 року № 611 в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; допустити до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 17 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, позов задовольнив:

визнав протиправними та скасував накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 7 червня 2011 року № 245 о/с та від 13 травня 2011 року № 611 у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області;

поновив ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області;

стягнув з Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2011 року по день поновлення на посаді.

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду першої інстанції із заявою про ухвалення у справі додаткового судового рішення із визначенням розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , за період з 13 червня 2011 року по 6 листопада 2015 року, що становить 83828,04 гривень та підлягає стягненню з Малиновського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 серпня 2016 року у задоволенні зазначеної заяви відмовив.

27 вересня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд прийняв у справі додаткову постанову, якою скасував ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року та постановив стягнути з Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2011 року по 16 грудня 2015 року у розмірі 100 889,47 гривень.

У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 159 Кодекс адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (2136-19) , яка була чинна на час розгляду судами питання про ухвалення додаткового судового рішення, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 168 цього ж Кодексу суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається та зазначено вище, що позивач заявив, а суд задовольнив таку позовну вимогу: "стягнути з Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2011 року по день поновлення на посаді".

Слід зазначити, що під час судового розгляду позивач не ставив питання про визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за процедурою, передбаченою Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

У свою чергу, суди під час розгляду справи не досліджували конкретний період вимушеного прогулу позивача.

Більше того, довідка роботодавця про середньомісячне грошове забезпечення та інші докази, на яких ґрунтується оскаржуване судове рішення, надані до суду апеляційної інстанції під час оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року.

Колегія суддів наголошує на тому, що неповне з'ясування судом (судами) обставин справи, що мають значення для її розгляду та вирішення по суті, є підставою для скасування судового рішення під час його оскарження в установленому процесуальним законом порядку, але не дає підстав для продовження судового розгляду та дослідження нових доказів у порядку розгляду питання щодо ухвалення додаткового судового рішення.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що наведена позивачем у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вимога за своєю природою є новою позовною вимогою та не може бути вирішена судом при розгляді питання про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, а тому суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні такої заяви позивача.

Одеський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми процесуального права, помилково скасував законну ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, додаткова постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року підлягає скасуванню, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.