367/3829/15-ц Про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - 04.09.2019 Прийняття

Гостомельської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2015 року у складі судді Саранюк Л. П. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Даценко Л. М., Савченка С. І., Білоконь О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" (далі - КП "Святошинське лісопаркове господарство"), про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради від 17 вересня 2010 року № 1425-55-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 455072 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602490.

Прокурор зазначив, що власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1, що підтверджується державним актом, виданим на його ім`я, а вартість спірної земельної ділянки становить 13 963 грн. Вважав, що рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними.

Посилався на те, що за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово-картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту селища Гостомель та перебувала у користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство" та Виробниче об`єднання "Укрдержліспроект". Крім того, відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

Додатково зазначав, що спірну земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель оскількиземельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим рішення селищної ради від 17 вересня 2010 року № 1425-55-У є незаконним та має бути визнано недійсним.

Прокурор вважав, що оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі у приватну власність, зміни цільового призначення, подальшого відчуження земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

При цьому прокурор зазначив, що згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до Указу Президента від 01 травня 2014 року № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" (446/2014) , його територію розширено на 6 462.62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд", розширення якого відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", у тому числі кварталу № 7, за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку.

Відтак, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову земельна ділянка, є територією національного природного парку "Голосїївський" та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року № 1425-55-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2010 року серії ЯИ № 455072, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187 площею 0,1000 га, витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187 площею 0,1000 га вартістю 13 963 грн та стягнути з відповідачів судові витрати на користь держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року № 1425-55-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 455072, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187 площею 0,1000 га.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187 площею 0,1000 га вартістю 13 963 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог статей 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , статей 33, 57 Лісового кодексу України, пункту 34 статті 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим рішення селищної ради від 17 вересня 2010 року № 1425-55-У є незаконним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2016 року апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області відхилено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Гостомельська селищна рада Київської області не мала права передавати спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1, оскільки ця земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту смт. Гостомель і право розпорядження нею відповідно до статті 122 ЗК України Гостомельській селищній раді Київської області не належить. При цьому суд вказав, що доводи про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення з даним позовом до суду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки право власності до ОСОБА_1 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, то виданий 20 жовтня 2010 року на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 455072 підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Гостомельська селищна рада Київської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року дану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного та всебічного аналізу обставин справи, тому вони підлягають скасуванню з огляду на пропуск строків звернення до суду, звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, відсутність меж національного природного парку "Голосіївський", відсутність підстав витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Заявник зазначає, що прокуратурі Київської області було відомо про відповідні рішення Гостомельської селищної ради ще у 2011 році, оскільки прокуратура неодноразово направляла до Гостомельської селищної ради вимоги про надання оригіналів рішень Гостомельської селищної ради. Крім того, вважає хибними висновки апеляційного суду Київської області про порушення права власності держави на землю з боку органу місцевого самоврядування та незастосування до цих правовідносин строку позовної давності, оскільки на час звернення заступника прокурора Київської області з позовом вже не діяли положення частини четвертої статті 268 ЦК України, а отже строк позовної давності сплив.

Щодо відсутності меж національного природного парку "Голосіївський" заявник зазначає, що Указ Президента від 01 травня 2014 року № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" (446/2014) є лише наміром віднесення територій до складу парку. Згідно вказаного указу межі самого парку мають бути визначені проектом організації території протягом 2015 - 2016 року, а отже, станом на момент вирішення справи в суді та подання позову, межі відповідного національного парку є невизначеними, а тому твердження про перебування виданих радою земельних ділянок в межах парку є безпідставним.

Додатково посилається на те, що задовольняючи вимогу про витребування із володіння ОСОБА_1 земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, суди попередніх інстанцій не зазначили норми закону, на підставі якої передбачено вилучення земельної ділянки. При цьому прокурором не доведено перебування спірної земельної ділянки у власності держави на момент її передачі у власність ОСОБА_1

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Рішенням Гостомельської селищної ради від 17 вересня 2010 року № 1425-55-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 455072 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0187, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602490.

Відповідно до листа Управління Держземагентства у місті Ірпені від 16 квітня 2015 року за № 05-02/54 вартість 0,01 га нормативної грошової оцінки землі за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням економіко-планувальної зони та коефіцієнту індексації станом на 2015 рік становить 1 396,30 грн (а. с. 14).

Вартість спірної земельної ділянки становить 13 963 грн.

Згідно з інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені указана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, що підтверджується планово-картографічними матеріалами.

Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

За інформацією КП "Святошинське лісопаркове господарство" та ВО "Укрдержліспроект" на момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 7 Київського лісництва.

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КГІУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" перейменовано на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд", а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство - на комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Гостомельської селищної ради Київської області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час звернення прокурора з позовом, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції на час пред`явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) . Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанцій з`ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, за відсутності при цьому жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою Кабінету Міністрів України, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність прокурором права держави на спірну земельну ділянку. У зв`язку із цим суди правильно визнали недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року № 1425-55-V, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 та витребували з володіння ОСОБА_1 на користь держави спірну земельну ділянку.

При цьому доводи заявника щодо звернення прокурора з позовом в інтересах неналежного позивача - Кабінету Міністрів України, а не в інтересах КО "Київзеленбуд" та КП "Святошинське ЛПГ" не приймаються судом до уваги з огляду на положення статей 7, 8, 27 ЛК України, статей 13, 84 ЗК України та порушення права власності держави на землі лісового фонду і права ефективного використання лісогосподарських земель.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про відсутність посилання судами попередніх інстанцій на норми закону, на підставі якої задоволено вимогу про вилучення земельної ділянки. Районний суд з`ясувавши, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача - ОСОБА_1 в порядку статті 388 ЦК України.

На момент прийняття оскаржуваного рішення Гостомельською селищною радою від 17 вересня 2010 року спірна земельна ділянка не входила до території національного природного парку "Голосіївський". Указом Президента від 01 травня 2014 року № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" (446/2014) який набрав чинності 17 травня 2014 року, спірна земельна ділянка була відносена до території національного природного парку "Голосіївський", тому суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зробили посилання на вказаний Указ Президента та зазначили, що на час ухвалення рішень спірна земельна ділянка відносилася до природно-заповідного фонду.

Щодо доводів заявника про пропуск строків позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року суд повинен був з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Кабінету Міністрів України, право якого порушено, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року № 6-3029цс15.

Крім того, наведені вище висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).

Суди попередніх інстанцій визнали позов прокурора обґрунтованим, при цьому суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив своєї позиції стосовно строку позовної давності, натомість апеляційний суд посилався на вимоги пункту четвертого частини 1 статті 268 ЦК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, та зазначив, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Крім цього, суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували момент, коли Кабінету Міністрів України стало відомо або могло стати відомо про порушення земельного законодавства Гостомельської селищної ради Київської області.

Прокурором були заявлені вимоги до двох відповідачів: Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_1, а з заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до суду першої інстанції звернувся тільки представник Гостомельської селищної ради Київської області у наданих запереченнях на позовну заяву (а. с. 49-56).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі його учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України 2004 року, частина перша статті 48 чинного ЦПК України (1618-15) ); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це, у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернули, а вирішуючи спір, послалися на те, що прокуратура дізналася про порушення свого права за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення (перевірки), при цьому суди не встановили дати проведення такої перевірки.

Крім того, матеріальним позивачем є не прокурор, а Кабінет Міністрів України, тому не встановивши коли про порушення свого права дізнався Кабінет Міністрів України, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду, ухвалив рішення з порушенням наведених вище норм права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.