Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 415/2704/16-ц

провадження № 61-26000св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області у складі судді Чернобривко Л. Б., від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Орлова І. В., Страхової Н. В., від 12 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої здоров`ю та майну унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( далі - ДТП).

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 03 січня 2016 року, близько 14- 00 год. на перехресті вулиць В.Сосюри та ім. Сікорського у м. Лисичанськ Луганської області ОСОБА_3, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, не дотримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням та який належить йому на праві власності. У результаті відбулось зіткнення зазначених автомобілів, які отримали механічні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_3 порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України ( далі - ПДР (1306-2001-п) України). Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КпАП України), на нього накладено адміністративне стягнення. Вказував, що ОСОБА_2 усупереч вимогам статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( далі - Закон 1961-ІV) передав у користування ОСОБА_3 автомобіль без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно з Висновком експертного авто-товарознавчого дослідження по оцінці майнової шкоди, спричиненої власнику автомобіля Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2, майнова шкода на момент ДТП склала 83 475,04 грн. Вказував, що йому також завдано моральну шкоду, яка полягала в моральних стражданнях, пов`язаних з пошкодженням автомобіля, відсутністю коштів на його відновлення, унаслідок чого йому встановлено діагноз: "гостра реакція на стрес". Завдану моральну шкоду він оцінив у сумі 10 000 грн. Просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку майнову шкоду у розмірі 83 475,04 грн, з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 83 47504 грн., моральну шкоду в сумі 2 000 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Зобов`язано ОСОБА_1, після відшкодування йому завданої майнової шкоди на відновлення автотранспортного засобу, пошкоджені деталі автомашини, зазначені у висновку № 10 експертного авто-товарознавчого дослідження по оцінці шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, повернути ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

У задоволені позовних вимог щодо ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що між діями відповідача ОСОБА_3, який порушив пункт 13.1 ПДР (1306-2001-п) України, і наслідками, що наступили з ДТП, є прямий причинно-наслідковий зв`язок. У свою чергу, ОСОБА_2 неналежним відповідачем у справі, оскільки не зважаючи на те, що він є власником автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1, на час ДТП вказаний автомобіль вибув із його володіння та ним керував ОСОБА_3 . Крім того, посилаючись на пункт 14 абзацу 2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", суд вважав за необхідне після відшкодування відповідачами майнової шкоди позивачу, пошкоджені та замінені на нові деталі автомашини Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 повернути відповідачам.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час ДТП автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 керував ОСОБА_3 . Не встановлено, що автомобіль вибув із володіння ОСОБА_2 внаслідок його недбалості чи протиправних дій ОСОБА_3 Натомість, відповідно до діючого порядку використання автомобілем ОСОБА_3 мав таке право, а ОСОБА_2 не забороняв йому використовувати автомобіль. Крім того, власник автомобіля не мав визначеного законом обов`язку по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності третіх осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи рішення, не перевірили всебічно обставини справи, застосували норми матеріального права, які не підлягають застосуванню. Не погоджуючись із розміром визначеної майнової шкоди, вказує, що суди із надуманих підстав відмовили у задоволенні клопотання про проведення експертизи та забезпечення доказів шляхом витребування пошкодженого автомобіля для проведення дослідження, що позбавило можливості встановити дійсний розмір завданої майнової шкоди позивачу. Судові рішення не містять обґрунтування надання переваги висновку спеціаліста, складеного на замовлення сторони позивача, а лише зазначення про кваліфікаційний рівень та стаж роботи експерта Бондаренко О. А.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ( далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 січня 2016 року, близько 14-00 год. у м. Лисичанськ Луганської області на перехресті вулиць В.Сосюри та ім. Сікорського автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, у результаті чого відбулось зіткнення зазначених транспортних засобів та автомобілі отримали механічні ушкодження, чим ОСОБА_3 порушив пункт 13.1 ПДР (1306-2001-п) України.

Автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4

Власником автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2

Постановою начальника відділення СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28 березня 2016 року кримінальне провадження № 12016130240000013 від 03 січня 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за частиною першою статті 286 КК України закрите, у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєні ДТП, а саме у тому, що ним було порушено пункт 13.1 ПДР (1306-2001-п) України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з Висновком експертного авто-товарознавчого дослідження по оцінці шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, складеного 17 лютого 2016 року № 10, вартість майнової шкоди, з технічної точки зору, спричиненої власнику автомобіля Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент настання ДТП складає 83 475, 04 грн, зокрема, вартість відновлюваного ремонту 75 648, 36 грн, величина втрати товарної вартості -7 826,68 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Пунктом першим частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_3 та усі чотири складові цивільно-правової відповідальності доведені належними і допустимими доказами. Розмір майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок ДТП, також доведено належними та допустимими доказами. При визначені розміру моральної шкоди, враховано вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, суди належним чином виконали вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримання вимог, статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили обставини у справі, обґрунтовано застосували положення статей 1166, 1187, 23 ЦК України до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотань про проведення експертизи та забезпечення доказів спростовуються матеріалами справи та зводяться до незгоди із визначеним розміром майнової шкоди.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.