Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/1707/17

провадження № 61-33853св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року у складі судді Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що за умовами кредитного договору від 13 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди, комісії згідно графіку погашення кредиту не виконує, унаслідок чого має заборгованість перед банком, розмір якої станом на 31 грудня 2016 року складає 46 246,10 грн, з яких 2 986,35 грн заборгованості за кредитом, 36 771,79 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 809,57 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 500 грн штраф (фіксована частина) 2 178,39 грн штраф (процентна складова).

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2007 року в загальному розмірі 46 246,10 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2007 року в розмірі 46 246,10 грн, з яких 2 986,35 грн заборгованості за кредитом, 36 771,79 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 809,57 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 500 грн штраф (фіксована частина) 2 178,39 грн штраф (процентна складова). Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку, у розмірі, відповідно наданого позивачем розрахунку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 оскаржив вказане заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року.

Апеляційний суд зробив висновок про передчасність подання апеляційної скарги у зв`язку з недотриманням відповідачем порядку перегляду заочного рішення, передбаченого статтею 228 ЦПК України 2004 року. Відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення можливе лише у разі наявності ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 232 ЦПК України відмовив у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення місцевого суду, не звернувши уваги на те, що суд першої інстанції без дотримання вимог статті 224 ЦПК України ухвалив заочне рішення.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу № 753/1707/17 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 без подання заяви про перегляд заочного рішення, через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

На час ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень процедура апеляційного оскарження заочного рішення була врегульована, зокрема положеннями статей 228, 231, 232 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Частинами другою, третьою статті 232 ЦПК України 2004 року передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, ЦПК України (1618-15) передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача).

При цьому до основних ознак апеляційного перегляду заочного рішення можна віднести наступні: а) здійснюється судом вищестоящої інстанції; б) апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі, проте заяви про перегляд заочного рішення не подавав, чим порушив законодавчо визначений порядок оскарження заочного рішення, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги представника відповідача на заочне рішення місцевого суду є обґрунтованим та відповідає вищенаведеним нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а фактично стосуються заперечень заявника щодо наявності підстав для проведення судом першої інстанції заочного розгляду справи, що є підставою для подання заяви про перегляд заочного рішення у порядку визначеному статтею 228 ЦПК України 2004 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.