761/13013/16-ц Про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади - 04.09.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ "Капітал" Щадних Олександр Леонідович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року у складі судді Юзькової О. Л. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Усика Г. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства(далі - ПАТ) "АКБ "Капітал" Щадних О. Л., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що відділенням ПАТ "АКБ "Капітал" у м. Черкаси було отримано від нього вклад на суму 3 600 доларів США за договором банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті від 02 березня 2015 року. Після закінчення строку дії договору, не дивлячись на його численні вимоги грошові кошти повернуті не були.

20 липня 2015 року у ПАТ "АКБ "Капітал" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було введено тимчасову адміністрацію, а 29 жовтня 2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року було визнано протиправним та скасовано постанови та рішення Національного банку України про визнання ПАТ "АКБ "Капітал" неплатоспроможним.

Ухвалою Донецького апеляційного окружного суду від 13 листопада 2015 року, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року, вказана постанова залишена без змін.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року було задоволено частково його адміністративний позов про визнання дій уповноваженої особи ОСОБА_3 протиправними. Суд визнав протиправними дії такої особи щодо своєчасного не включення його до переліку вкладників, що мають право па відшкодування гарантованої державою суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також визнано протиправними дії уповноваженої особи щодо визнання депозитного договору від 02 березня 2015 року № 1/57/3т/0498 нікчемним.

Вважав, що протиправними діями Фонду та уповноваженої особи йому завдано збитків у виді коштів неповернутого депозиту.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з відповідачів солідарно на відшкодування шкоди, завданої протиправними та незаконними діями та бездіяльністю ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Держави Україна (державний орган Державна Казначейська служба України) суму збитків у розмірі 102 347 грн, з яких реальні збитки 82 368 грн, інфляційне та реальне знецінення (збиток) у сумі 7 659 грн, упущена вигода у розмірі 8 125,28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до правовідносини, які виникли між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення норм ЦК України (435-15) , на які посилається позивач, оскільки у розумінні вимог чинного законодавства України, відповідач не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування, а ОСОБА_3, відповідно, посадовою особою такого органу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд погодився з тим, що Фонд гарантування вкладів не являється суб`єктом відповідальності за статтею 1173 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд вказав, що позивач не довів понесення ним збитків через дії відповідача та взагалі обрав не вірний спосіб захисту своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що Фонд гарантування вкладів не є суб`єктом відповідальності за статтею 1173 ЦК України, так як, на його думку, Фонд є державним органом, тому може відповідати за вказаною нормою права.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, а судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній осо6і незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснені повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим, органом місцевого самоврядування незалежно під вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 10 ЦПК України 2004 року визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що до правовідносини, які виникли між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1, не можуть бути застосовані положення статей 1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач, оскільки у розумінні вимог чинного законодавства України, відповідач не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування, а ОСОБА_3, відповідно, посадовою особою такого органу.

Апеляційний суд також правильно зауважив, що позивач обрав не правильний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки фактично звернувся з позовом про повернення йому коштів за договором банківського вкладу (депозиту), що повинно вирішуватися в суді виходячи з договірних відносин укладених між ним і банком, та вимагати повернення сум його вкладу з банку або з банку в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі не включення його у перелік осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи касаційної скарги про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є органом державної влади та, відповідно, може бути суб`єктом відповідальності за статтями 1173, 1174 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, провадження № 12-9зг18).

Зміст норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) щодо правового статусу Фонду не дає підстав для віднесення його до державних органів у розумінні 1173 ЦК України (435-15) незважаючи на те, що повноваження Фонду мають публічно-правовий характер.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року залишити без змін.