349/1031/17 Про розірвання шлюбу - 04.09.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Томин О. О. від 05 грудня 2018 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що їх шлюб існує лише формально, оскільки протягом року вони не підтримують подружніх стосунків, спільних дітей не мають, проживають окремо, домашнього спільного господарства не ведуть. Також позивач зазначала, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного із сторін. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_1 просила розірвати укладений між ними 05 вересня 2014 року шлюб, актовий запис № 77, в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 05 вересня 2014 року у виконавчому комітеті Бурштинської міської ради, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 77

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони припинили подружні стосунки, понад рік спільно не проживають, а подальше спільне проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, оскільки суперечитиме інтересам позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що сторони понад рік спільно не проживають. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд, розглянувши справу без участі сторін, в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторони понад рік спільно не проживають, що є неправильним.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Січні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у якій остання посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів того, що сторони до подання заяви про розірвання шлюбу спільно проживали. Також судом апеляційної інстанцій не було повідомлено її про час і місце проведення судового засідання, що позбавило її права на належний судових захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 349/1031/17 з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції 05 грудня 2018 року була розглянута за відсутності позивача ОСОБА_1, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 128- 130 ЦПК України.

У касаційній скарзі позивач указувала на неналежне повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права на належний судових захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення її про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, яка належним чином не повідомлена про час і місце судового засідання, і вона обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.