Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 303/1613/16-ц

провадження № 61-19661св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом):ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі за зустрічним позовом - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, Управління міського господарства виконавчого комітету Мукачівської міської ради,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуги С. Д., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продовжується спір із 1996 року, який пов`язаний із грошовим боргом, який повністю до теперішнього часу не вирішений.

Вказав, що рішенням Мукачівського міського суду у справі № 2-987/96 від 18 листопада 1996 року позов ОСОБА_1 був задоволений повністю та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 1 740,00 доларів США, а рішенням у справі № 2-931/99 від 30 червня 1999 року - звернуто стягнення на частку майна боржника ОСОБА_3, а саме - на 1/3 частину в квартирі АДРЕСА_1 на користь позивача.

1/3 частина квартири два рази була виставлена на торги Закарпатською філією СДП "Укрспецюст", але так і не була продана в зв`язку з відсутністю покупців. Тому, відповідно до постанови виконавчої служби та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, 1/3 частина квартири була зареєстрована в 2004 році на ім`я позивача.

На неодноразові усні звернення про усунення перешкод у володінні та користуванні майном в частині 1/3 квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовляються звільнити одну кімнату квартири, надати ключ від вхідних дверей, не робити перепони в користуванні майном, чим завдають позивачу, як матеріальні так і моральні збитки. Позивачем декілька разів направлялась претензія щодо досудового врегулювання спору, але він не одержав жодної відповіді. Позивач пропонував співвласникам провести розмін квартири, продати та розподілити кошти або викупити у нього 1/3 його частину, але жодний варіант відповідачам не підходить. Квартира АДРЕСА_1 з трьох житлових кімнат, загальною площею 51,70 кв.м., в якій зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Співвласниками вказаної квартирі відповідно до свідоцтва про право власності є ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі, але співвласником її не є.

Співвласник ОСОБА_5 померла в 2015 році й відповідачі прийняли спадщину після її смерті. За весь період спору співвласники не приймають ніяких пропозицій, фактично проживають в його частині квартири без надання ним згоди.

Просив суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення йому в даній квартирі однієї житлової кімнати і ключів від вхідних дверей та не вчиняти перешкод в користуванні приміщеннями загального користування: коридором, туалетом, ванною і кухнею.

У травні 2016 року представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Управління міського господарства виконавчого комітету Мукачівської міської ради про скасування рішення міської ради та свідоцтва про право власності на частку нерухомого майна.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, дізнавшись про пред`явлений до них позов звернулися до виконавчого комітету Мукачівської міської ради з клопотанням про надання копії рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 листопада 2003 року № 292, що стало підставою для оформлення за ОСОБА_1 права власності на частку вказаного нерухомого майна та одержання відповідного архівного витягу. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважають, що вказане рішення Мукачівського міського виконавчого комітету прийнято з порушенням норм права, а отже, і свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_1 видано без відповідної правової підстави.

Вказала, що спірна квартира набута у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у порядку вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) на підставі рішення Мукачівського міського виконавчого комітету від 15 лютого 1995 року № 34, про що виконавчим комітетом Мукачівської міської ради 17 лютого 1995 року видано відповідне свідоцтво про право власності. У відповідності до підпункту "б" пункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою керувався виконавчий комітет при постановленні оскаржуваного рішення, до повноважень виконавчих комітетів міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. З аналізу даної норми закону слідує, що до компетенції виконавчого комітету міської ради не належить вирішення питання щодо зміни власника житлового приміщення, оскільки посвідчення переходу права власності до третьої особи входить до повноважень нотаріуса, а у разі спору це питання відноситься до компетенції суду. Так, в силу статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , виконавчий комітет міської ради не вправі наділяти власністю інших осіб об`єктами, що перебувають у приватній власності. Таким чином, фактично орган місцевого самоврядування, яким є виконавчий комітет Мукачівської міської ради, при постановленні оскаржуваного рішення в частині оформлення права власності на 1/3 частину спірної квартири, вийшов за межі своїх повноважень, при цьому не залучив до участі в розгляді вказаного питання інших співвласників квартири, що призвело до порушення їх прав.

Просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 листопада 2003 року №292 в частині оформлення права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 і за ОСОБА_1 та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Мукачівським управлінням міського господарства 05січня 2004 року про належність ОСОБА_1 на праві приватної власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 і.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволені.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні та володінні ОСОБА_1 1/3 частиною спільного сумісного майна, а саме - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виділення ОСОБА_1 в спільній квартирі однієї житлової кімнати і ключів від вхідних дверей вказаної квартири та не вчиняти перешкоди в користуванні ним коридором загального користування, туалетом, ванною і кухнею.

В задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створюють позивачу за первісним позовом перешкоди у користуванні майном. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд послався на пропуск строків позовної давності.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задоволено частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року змінено в частині розглянутих позовних вимог за первісним позовом. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та володінні спільною сумісною власністю, а саме - квартирою АДРЕСА_1, шляхом надання ключів від вхідних дверей цієї квартири, та не вчиняти в подальшому перешкод у користуванні цією квартирою".

У решті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про пропуск строків позовної давності за зустрічним позовом та з відмовою у зустрічному позові з цих підстав.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2017 рокупредставник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

09 серпня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу. У письмових запереченнях позивач за первісним позовом зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності наступним особам: 1/3 частка - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності (рішення міського виконавчого комітету від 27 листопада 2003 року № 292), виданого Мукачівським Управлінням міського господарства; 1/3 частка - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності (рішення від 15 лютого 1995 року № 34 Мукачівського міського виконавчого комітету); 1/3 частка - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності (рішення від 15 лютого 1995 року № 34 Мукачівського міського виконавчого комітету).

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 листопада 2003 року № 292 "Про оформлення прав власності" у відповідності до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" за ОСОБА_1 було оформлено право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Підставою оформлення була постанова державної виконавчої служби Мукачівського міського управління юстиції від 13 серпня 2003 року "Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу".

Відповідно до листа від 25 травня 2016 року № 9536/106/26/1-2016 Мукачівського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_1 23 травня 2016 року звертався до Мукачівського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області із заявою щодо перешкоджання потрапити в квартиру, за якою працівниками відділу було здійснено перевірку з виїздом на місце. Проведеною перевіркою було установлено, що самоуправні дії ОСОБА_3, що призвели до перешкоджання потрапити в приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також спір щодо визначення права власності та розподілу майна, є предметом розгляду суду, оскільки в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Домовленості між сторонами про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, досягнуто не було.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створюють ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном, враховуючи вказані вище норми матеріального права, з огляду на фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, право кожного співвласника на користування спірним майном, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та правильно зобов`язали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та володінні спільною сумісною власністю, а саме - квартирою АДРЕСА_1, шляхом надання ключів від вхідних дверей цієї квартири, та не вчиняти в подальшому перешкод у користуванні цією квартирою.

Встановлено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні зустрічного позову за спливом позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Підставою для оформлення за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину спірної квартири була постанова ДВС Мукачівського міського управління юстиції від 13.08.2003 року "Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу".

Судами встановлено, що про наявність вказаної постанови та про оформлення частини квартири за ОСОБА_1 позивачам за зустрічним позовом було достовірно відомо з 2006 року.

При таких обставинах, оскільки зустрічний позов було пред`явлено 31 травня 2016 року, тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про пропуск строків позовної давності та відмови у задоволені зустрічних позовних вимог з цих підстав.

Доводи касаційної скарги на рішення судів не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року в частині, що не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило