Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 704/1287/16-ц
провадження № 61-31184св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство "Лідер",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємство "Лідер" на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року в складі судді Фролова О. Л. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області
від 15 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємство "Лідер" (далі - ПрСП "Лідер") про стягнення невиплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області, яка на умовах оренди перебувала у користуванні ПрСП "Лідер" до 2012 року. Звернувшись у 2014 році до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки вона дізналась, що без її згоди між сторонами було укладено новий договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки від 24 вересня 2012 року, зареєстрований 09 жовтня 2012 році у відділі Держгеокадастру. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 лютого
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 квітня 2015 року, договір оренди земельної ділянки № 227, укладений
24 вересня 2012 року між нею та ПрСП "Лідер" визнано недійсним.
Посилаючись на те, що орендна плата за користування земельною ділянкою за період з 01 вересня 2014 року по 09 квітня 2015 року їй виплачена не була й відповідач добровільно виплатити таку орендну плату відмовляється,
ОСОБА_1 просила стягнути з ПрСП "Лдіер" на її користь 5 340 грн 90 коп. в рахунок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за вказаний період.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня
2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПрСП "Лідер" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 340 грн 90 коп. як орендну плати за користування земельною ділянкою.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПрСП "Лідер" не виконало зобов`язань щодо виплати позивачу плати за користування земельною ділянкою за період з 09 жовтня 2014 року по 25 червня 2015 року, а відтак права власника земельної ділянки підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог й стягнення на її користь грошові кошти за вказаний період.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПрСП "Лідер" відхилено, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПрСП "Лідер", у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не спростовано й не надало належної оцінки доказам сторони відповідача, зокрема щодо отримання орендної плати за користування земельною ділянкою позивача, її сином. Крім того, поза увагою судів залився той факт, що договір оренди визнаний у судовому порядку недійсним з моменту його укладення, й відповідно всі права і обов`язки сторін за таким договором припинилися з 24 вересня 2012 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ПрСП "Лідер" на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року, витребувано справу № 704/1287/16-ц із Тальнівського районного суду Черкаської області, зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 19 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
Згідно з договором оренди земельної ділянки № НОМЕР_2, укладеним 24 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПрСП "Лідер", позивач передала в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку строком на п`ять років, орендна плата становить 5 124 грн 61 коп.
Орендну плату позивач отримала за періоди з 09 жовтня 2012 року по 09 жовтня 2013 року та з 09 жовтня 2013 року по 09 жовтня 2014 року, орендна плата за період з 09 жовтня 2014 року по 25 червня 2015 року виплачена не була.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 квітня 2015 року, договір оренди земельної ділянки № 227, укладений між сторонами 24 вересня 2012 року визнано недійсним, відповідача зобов`язано повернути земельну ділянку позивачу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають.
Позивачка, аргументуючи свої позовні вимоги, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанцій, зазначала, що на її користь підлягають стягненню грошові кошти за користування її земельною ділянкою.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 квітня 2015 року, договір оренди земельної ділянки № 227, укладений між сторонами 24 вересня 2012 року визнано недійсним, відповідача зобов`язано повернути земельну ділянку позивачу.
Цим же судовим рішенням застосовано реституцію і зобов'язано ПСП "Лідер" повернути позивачу земельну ділянку.
Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відшкодування вартості користування земельною ділянкою за 2012 - 2014 роки позивачка отримала у повному обсязі, оскільки у зазначені періоди відповідач використовував земельну ділянку.
Оскільки позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти за користування земельною ділянкою за період з 01 вересня 2014 року по 09 квітня 2015 року (дата набрання законної сили Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 квітня 2015 року у справі № 22ц/793/983/15) у сумі 5 340 грн 90 коп., то така сума за своєю природою є відшкодуванням вартості того, що одержано за недійсним правочином, за цінами, які існували на момент відшкодування. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно кваліфіковані спірні правовідносини.
Наведені у касаційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що б призвело до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємство "Лідер" залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун