802/1143/16-а Про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції області в частині накладення на особу дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зобов'язання ГУНП області виключити з особової справи особи відомості про накладення зазначеного дисциплінарного стягнення - 14.02.2018 Прийняття

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зобов'язання ГУНП у Вінницькій області виключити з особової справи позивача відомості про накладення зазначеного дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позову зазначає, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до ГУНП у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області.

Однак, відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу зумовлено недотриманням субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону майора поліції ОСОБА_3 з проявленням неповаги, зухвалості та нетактовності, що призвело до створення конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення Антитерористичної операції (далі - АТО).

Позивач стверджує, що обставини, які викладені у зазначеному наказі щодо порушення ним правил субординації, норм професійної і службової етики не відповідають дійсності, оскільки у його діях під час зборів особового складу батальйону відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме наявність протиправної поведінки та шкідливих наслідків такої поведінки.

Позивач вказує, що в оскаржуваному наказі ГУНП у Вінницькій області не зазначив, які саме норми (пункти) Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, позивачем були порушені.

Крім того, як зазначає ОСОБА_1, накладаючи таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну посадову відповідність, відповідач не використав весь перелік можливих (менш) суворих дисциплінарних стягнень, що не відповідає нормам статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Вважаючи оскаржуваний наказ ГУНП у Вінницькій області від 05 липня 2016 року № 655 в частині накладення дисциплінарного стягнення є протиправним, позивач звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області № 655 від 06 липня 2016 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2018 року касаційна скарга відповідача надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі ГУНП у Вінницькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало службове розслідування від 05 липня 2016 року, яким встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема той факт, що рядовий поліції ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства, звертався до майора поліції ОСОБА_3 без дотримання вимог субординації, на підвищених тонах, що загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 04 вересня 2014 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував на службі в ГУМВС України у Вінницькій області.

07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до ГУНП у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області.

06 червня 2016 року до керівництва ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт командира БПСПОП "Вінниця" майора поліції ОСОБА_4, в якому він зазначив про порушення певними працівниками БПСПОП "Вінниця" службової дисципліни, правил субординації та інших професійно-етичних норм, на підставі якого наказом ГУНП у Вінницькій області № 683 призначено службове розслідуваним щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу, в тому числі ОСОБА_1

Пунктом 3 зазначеного наказу ГУНП у Вінницькій області № 683 на час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов'язків.

Так, матеріалами службового розслідування встановлено, що 02 червня 2016 року відбулася ротація особового складу підрозділу в місті Краматорськ. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром була дана команда про шикування особового складу БПСПОП "Вінниця" на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_5

Після того, як особовий склад був вишикуваний, керівник загону ОСОБА_5 перед строєм, в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та, не вибираючи слів, почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_4, керівництвом ГУНП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_6 і його заступником ОСОБА_7 Різкі висловлювання ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які виступили на його підтримку, мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, що завдало втрати позитивного іміджу БПСПОП "Вінниця". Як зазначено у висновку службового розслідування, вказана ситуація, вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність.

У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 із запитанням про те, яким чином останній був призначений на посаду. Після відповіді ОСОБА_3 в адресу керівництва ГУНП у Вінницькій області почали звучати слова негативного характеру.

Службовим розслідуванням також встановлено порушення позивачем Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки всупереч вказаних норм позивач звертався до майора поліції ОСОБА_3 без дотримання вимог субординації, на підвищених тонах, що загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

05 липня 2016 року наказом ГУНП у Вінницькій області № 655 рядового поліції ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме попереджено про неповну посадову відповідність.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, відповідач діяв обґрунтовано, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність відсутні.

Вінницький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції виходив з того, що факт вчинення правопорушення опосередковано та не конкретизовано підтверджено тільки матеріалами службової перевірки, однак ні у спірному наказі, ні у безпосередньо матеріалах службової перевірки не зазначено конкретних висловлювань з боку позивача, які можуть свідчити про порушення правил субординації та могли принизити авторитет командира.

Верховний Суд зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що після зборів підрозділу особового складу в місті Краматорськ командир зазначеного батальйону ОСОБА_3 дозволив працівникам особового складу задавати питання, що в свою чергу підтверджується поясненнями 36 працівників особового складу, після чого працівники батальйону почали задавати командиру ОСОБА_3 проблемні питання щодо кадрових призначень, нагородження працівників, надання працівникам відпусток, присвоєння військових звань, проведення тактичних навчань із працівниками батальйону, належного забезпечення транспортом, відрядження в зону АТО не всіх працівників батальйону.

ОСОБА_1 на зазначену пропозицію командира ОСОБА_3 задав єдине запитання стосовно підстав призначення останнього на посаду, на що ОСОБА_3 надав вичерпну відповідь.

Вказана поведінка позивача слугувала предметом службового розслідування, за наслідками якого рядового поліції ОСОБА_1 відповідно до оскаржуваного наказу ГУНП у Вінницькій області від 05 липня 2016 року за № 655 попереджено про неповну посадову відповідність.

Так, з вказаного наказу вбачається, що позивачем порушено пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", яка чітко передбачає, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Слід зауважити, що в оскаржуваному наказі не зазначено, в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 Дисциплінарного статуту, або невиконання позивачем функціональних обов'язків та які накази керівництва ним не виконано.

За правилами статті 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту.

Отже, такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

22 листопада 2016 року судом апеляційної інстанції допитаний у якості свідка ОСОБА_3 (попереджений про кримінальну відповідальність), який в своїх поясненнях зазначив, що дійсно надавав дозвіл особовому складу задавати запитання, однак не пам'ятає, яке саме запитання задавав ОСОБА_1, та не вважає, що позивачем були допущенні будь-які порушення, які виразились у висловлюванні нецензурною лайкою та некоректного поводження по відношенню до нього, що б свідчило про перевищення субординації, лише зазначив, що вважає ОСОБА_1 таким, що приймав участі у конфліктній ситуації, яка відбулась між особовим складом який прибув в зону АТО та вибував з неї. Крім того зазначив, що перебував у гарних стосунках з позивачем, будь-які зауваження відносно нього відсутні, охарактеризувавши позивача позитивно.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача, які пролягали у поставленні запитання перед командиром батальйону щодо його призначення на посаду, шкідливих наслідків, які були б підтверджені конкретними фактами.

Крім того, під час служби в органах внутрішніх справ та поліції на позивача не було накладено жодного дисциплінарного стягнення, а навпаки в період проходження служби до нього були застосовані заохочення у вигляді виплати грошової винагороди.

Разом з цим не встановлено фактів невиконання позивачем своїх службових обов'язків або невідповідності його кваліфікації займаній посаді, а відповідачем не надано будь-яких належних доказів, зокрема щодо протиправної поведінки позивача у своїх висловлюваннях.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.