285/2349/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12.08.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року у складі судді Літвин О. О. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Гансецької І. А., Шевчук А. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариство комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 22 500,00 дол. США на наступні цілі: 20 000,00 дол. США на придбання нерухомості і 2 500,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених кредитним договором, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 16 липня 2017 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 20 серпня 2007 року станом на 20 травня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 411,01 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3 466,03 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 179,91 дол. США, заборгованості з комісії у розмірі 1 391,42 дол. США, пені у розмірі 1 961,92 дол. США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 11,76 дол. США і штрафу (процентна складова) у розмірі 399,96 дол. США.

На підставі вказаного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2007 року у загальному розмірі 8 411,01 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 178 733,94 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 у листопаді 2015 року пред`явив зустрічний позов про розірвання договорів кредиту та іпотеки і звільнення іпотечного майна з-під застави.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 20 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. та зареєстрований у реєстрі за № 3909, за умовами якого він передав в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2007 року.

У зв`язку з посвідченням договору іпотеки, приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. 20 серпня 2007 року накладено заборону відчуження житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Вказував, що своє зобов`язання з повернення кредиту він виконав, однак банк відмовляється надати підтвердження виконання ним умов кредитного договору та зняти заборону відчуження предмета іпотеки.

Крім того, при виконанні кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" порушило істотні умови цього договору, оскільки банк не видав йому графік погашення кредиту; не виплатив цільові кредитні кошти у розмірі 2 500,00 дол. США, що є підставою для розірвання кредитного договору та як наслідок для розірвання похідного договору іпотеки, зі звільненням житлового будинку по АДРЕСА_1 з-під застави.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд розірвати договори кредиту та іпотеки від 17 липня 2007 року, укладені між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 ;стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" невиплачені кошти за кредитним договором від 20 серпня 2007 року у розмірі 55 000,00 грн, що за курсом Національного банку України становить 2 500,00 дол. США та зняти заборону на відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання договорів кредиту та іпотеки і звільнення іпотечного майна з-під застави прийнято до спільного розгляду із позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на встановлені обставини, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Вказане свідчить, що підстав для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" немає.

У частині першій статті 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Оскільки зазначені ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог про розірвання кредитного договору обставини невпливають на неможливість виконання умов цього договору, тому не можуть вважатись істотною зміною обставин для сторін даного договору у розумінні статті 652 ЦК України. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року апеляційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Висновком судово-економічної експертизи від 31 січня 2017 року, призначеної судом на підставі клопотання відповідача, було встановлено, що позичальником за кредитним договором не було допущено прострочення поточних платежів з дня укладення цього договору 20 серпня 2007 року до 22 травня 2012 року. Враховуючи те, що кредитором на дослідження експерту не була надана кредитна справа ОСОБА_1, графік погашення кредиту і додаткова угода стосовно зміни річної процентної ставки до кредитного договору, встановити розрахункові підстави для нарахування поточної заборгованості та штрафних санкцій після 22 травня 2012 року неможливо.

Призначаючи експертизу, суд на виконання вимог статті 146 ЦПК України 2004 року попереджав сторони про наслідки ухилення від участі в експертизі, згідно якої, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" не були надані документи, необхідні для проведення експертного дослідження і підготовки відповідей на питання, поставлені судом в ухвалі від 05 серпня 2015 року про призначення експертизи, експертами неодноразово надсилалось на адресу суду клопотання про необхідність надати для дослідження експертам додаткові матеріали з кредитної справи, що унеможливило визначити розмір фактичної заборгованості позичальника перед банком, то підстав для задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором немає.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, оскільки не знайшли свого підтвердження обставини порушення банком істотних умов кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині вирішення позовних вимог банку скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", в іншій частині судові рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині вирішення його зустрічних позовних вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року № 594/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що експертний висновок не відповідає порядку отримання та дослідження доказів, встановлених процесуальним законом. При цьому, згідно з частиною шостою статті 147 ЦПК України 2004 року висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України 2004 року. Таким чином, за наявності інших доказів, поданих банком, які свідчать про неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 20 серпня 2007 року, суд повинен був задовольнити позов ПАТ КБ "ПриватБанк".

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що він просив суд розірвати кредитний договір на підставі частини другої статті 651 ЦК України, якою визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у порушення вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" банк не надав позивачу інформацію про сукупну вартість кредиту, а також графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів, вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, яка повинна надаватися банком перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги закону та його права. Вказані обставини свідчать про наявність підстав для розірвання кредитного договору та договору іпотеки, на що суди уваги не звернули та безпідставно відмовили у задоволенні його вимог.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" немає, оскільки він свої зобов`язання за кредитним договором від 20 серпня 2007 року виконував належним чином, що встановлено висновком експерта. Належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин банком не надано.

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в указаній частині.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 22 500,00 дол. США на наступні цілі: 20 000,00 дол. США на придбання нерухомості і 2 500,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених кредитним договором, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 16 липня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 серпня 2007 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 3909, за умовами якого він передав в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2007 року.

На підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 20 серпня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надано суду розрахунок заборгованості, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3 466,03 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 179,91 дол. США, заборгованості з комісії у розмірі 1 391,42 дол. США, пені у розмірі 1 961,92 дол. США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 11,76 дол. США і штрафу (процентна складова) у розмірі 399,96 дол. США.

На спростування правильності проведеного ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунку відповідачем були заявлені клопотання про проведення фінансово-економічних експертиз.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2015 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 і призначено у справі судову фінансово-економічну експертизу.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 листопада 2015 року задоволено клопотання старшого судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" надати старшому судовому експерту додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2016 року задоволено клопотання старшого судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" надати старшому судовому експерту додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 30 вересня 2016 року № 278/16-45 наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника перед ПАТ КБ "ПриватБанк" не відповідає умовам кредитного договору від 20 серпня 2007 року, розрахунковим документам щодо видачі і погашення кредиту. Визначити розмір фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 20 травня 2015 року за кредитним договором від 20 серпня 2007 року не видається за можливе, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" не були задоволені клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 і призначено у справі судову фінансово-економічну експертизу.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" надати судовому експерту додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 31 січня 2017 року № 15035/16-45 позичальником за кредитним договором від 20 серпня 2007 року була отримана готівка через касу банку на загальну суму 20 000,00 дол. США.

Позичальником станом на 22 травня 2012 року повернуто ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитні кошти на загальну суму 29 174,62 дол. США.

Згідно з наданими на дослідження документами позичальником не була допущена прострочка поточних платежів за кредитним договором від 20 серпня 2007 року з дня його укладення до 22 травня 2012 року.

Враховуючи те, що на дослідження експерту не була надана кредитна справа ОСОБА_1, графік погашення кредиту і додаткова угода стосовно зміни річної процентної ставки за кредитним договором, встановити розрахункові підстави для нарахування поточної заборгованості та штрафних санкцій після 22 травня 2012 року неможливо.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частині першій статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

У статтях 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтями 58, 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України 2004 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що з урахуванням висновків судово-економічних експертиз від 30 вересня 2016 року № 278/16-45 і від 31 січня 2017 року № 15035/16-45 відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин ПАТ КБ "ПриватБанк" суду не надано, із клопотанням про призначення додаткової або повторної експертизи позивач також не звертався.

При цьому, судом установлено, що судові експерти неодноразово зверталися до ПАТ КБ "ПриватБанк" із клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, які були задоволені судом, однак банком не виконані. Призначаючи експертизу, суд на виконання вимог статті 146 ЦПК України 2004 року попереджав сторін про наслідки ухилення від участі в експертизі, згідно яких, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" на правильність висновків судів не впливають.

Також судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували умови договору.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, оскільки не знайшли свого підтвердження обставини порушення банком істотних умов кредитного договору або наявності шкоди, завданої цим порушенням.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 і публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року залишити без змін.