Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1262/11

провадження № 61-12190св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-95",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2015 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-95" (далі - ТОВ "Славутич-95"), про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач обґрунтовував вимоги тим, що 06 серпня 2008 року він і ТОВ "Славутич-95" уклали кредитний договір № 7.6-39, відповідно до умов якого останнє отримало кредит у розмірі 2 600 000 доларів США строком до 06 серпня 2010 року (з можливістю дострокового стягнення кредиту) зі сплатою 13,2 % річних (з можливістю збільшення їх розміру у разі неналежного виконання умов договору).

Повернення кредиту забезпечене, зокрема, договорами поруки від 06 серпня 2008 року, укладеними між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (з кожним окремо), № № 7.6-39/П-1, 7.6-39/П-2, 7.6-39/П-3.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитом не виконував, що стало підставою для направлення йому 23 квітня 2009 року листа-повідомлення про дострокове повернення кредиту.

У подальшому, 14 серпня 2009 року, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Славутич-95" вищевказаної вимоги банк надіслав кожному з поручителів повідомлення про дострокове стягнення кредиту, який залишився непогашеним.

У зв`язку з наведеним ПАТ "ПУМБ" просило стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кредитну заборгованість станом на 31 серпня 2009 року у розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877 грн 46 коп., із яких: 2 600 000 доларів США - тіло кредиту, 270 852,13 доларів США - відсотки, 1 651 326 грн 30 коп. - пеня за порушення строків сплати кредиту за період із 11 грудня 2008 року до 31 серпня 2009 року; 176 551 грн 16 коп. - пеня за порушення строків сплати відсотків за період із 27 квітня 2009 року до 31 серпня 2009 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2011 року позов ПАТ "ПУМБ" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за договорами поруки в загальному розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877 грн 46 коп., із яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту - 2 600 000 доларів США;

- заборгованість за відсотками - 270 852,13 доларів США;

- заборгованість за пенею за порушення строків сплати кредиту - 1 651 326 грн 30 коп.;

- заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом - 176 551 грн 16 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд мотивував рішення доведеністю факту неналежного виконання позичальником ТОВ "Славутич-95" зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договорами поруки, наявністю непогашеної заборгованості, що є підставою для її солідарного стягнення з відповідачів на користь банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 за договором поруки від 06 серпня 2008 року № 7.6-39/П-1, з ОСОБА_2 за договором поруки від 06 серпня 2008 року № 7.6-39/П-1 (у солідарному порядку з кожного окремо) на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість у загальному розмірі 2 870 852 доларів США та 1 827 877 грн 46 коп.

У позові ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд зробив висновок про те, що поручителі не давали поруку спільно, тому кожен із них відповідає за виконання боржником зобов`язання окремо.

Крім того, суд зазначив, що банк не довів факту укладення із ОСОБА_3 договору поруки від 06 серпня 2008 року (у період із 05 серпня 2008 року до 13 серпня 2008 року останній перебував за кордоном; за висновком почеркознавчої експертизи від 24 червня 2014 року виявилося неможливим вирішити питання, чи виконані підписи у договорі поруки ОСОБА_3 ).

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року скасовано в частині вимог ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що при стягненні заборгованості із ОСОБА_1 суди не врахували, що крім договору поруки, вона уклала з банком ще й договір іпотеки, на підставі якого 12 травня 2010 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис № 3207 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суди не перевірили, чи був реалізований предмет іпотеки, яка сума від його реалізації була зарахована на погашення заборгованості за кредитним договором і яка частина боргу залишилася непогашеною.

Короткий зміст оскаржених рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, позов ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за договором поруки від 06 серпня 2008 року № 7.6.-39/П-1 заборгованість у розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877 грн 46 коп., із яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту - 2 600 000 доларів США;

- заборгованість за відсотками - 270 852,13 доларів США;

- заборгованість за пенею за порушення строків сплати кредиту - 1 651 326 грн 30 коп.;

- заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків - 176 551 грн 16 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди виходили з того, що ОСОБА_1 є поручителем ТОВ "Славутич-95" за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 7.6.-39/П-1, що є підставою для стягнення з неї кредитної заборгованості у вищезазначеній сумі.

При цьому суди вказали, що виконавчий напис приватного нотаріуса від 12 травня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитного боргу фактично не був виконаний.

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що одночасне стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення тієї ж заборгованості є недопустимим.

Висновок судів про те, що виконавчий напис нотаріуса від 12 травня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки фактично не виконаний, ґрунтується на припущеннях.

Суди не врахували, що відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) її порука припинилася.

Крім того, у зв`язку з неповідомленням її про час, дату і місце розгляду справи в суді першої інстанції вона була позбавлена можливості надавати пояснення та заявляти клопотання, зокрема, клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Короткий зміст відзиву

Від ПАТ "ПУМБ" надійшов відзив, у якому його представник просить оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Обставини справи

Суди встановили, що 06 серпня 2008 року закрите акціонерне товариство "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", і ТОВ "Славутич-95" уклали кредитний договір № 7.6-39, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 600 000 доларів США строком до 06 серпня 2010 року (поетапно, починаючи з 06 травня 2010 року до 06 серпня 2010 року) зі сплатою 13,2 % річних (з можливістю їх збільшення на 2 % у разі невиконання чи неналежного виконання окремих зобов`язань).

У той же день, 06 серпня 2008 року, між банком і ОСОБА_1 укладений договір поруки № 7.6-39/П-1, згідно з умовами якого вона поручилась перед позивачем за виконання ТОВ "Славутич-95" усіх його зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 5.4 кредитного договору у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває права вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит (у триденний строк з моменту отримання вимоги).

Статтею 14.1 кредитного договору передбачено, що будь-які повідомлення, що направляються сторонами, повинні бути викладені у письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторони. Повідомлення вважається надісланим з дати його відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною в договорі.

ТОВ "Славутич-95" своїх зобов`язань належним чином не виконувало, у зв`язку з чим 23 квітня 2009 року позивач направив йому вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка залишилися невиконаною.

14 серпня 2009 року банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на 31 серпня 2009 року сума боргу становила 2 870 852, 13 доларів США та 1 827 877 грн 46 коп.

Вказані обставини стали підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Частиною п`ятою статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№. 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Після передання справи судом касаційної інстанції на новий розгляд районний суд 05 травня 2015 року постановив ухвалу про призначення попереднього судового засідання на 08 червня 2015 року, копія якої, направлена ОСОБА_1, була повернута з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2015 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 серпня 2015 року. Копію цієї ухвали ОСОБА_1 також не отримала - кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

18 серпня 2015 року місцевий суд відклав розгляд справи на 22 вересня 2015 року, про що ОСОБА_1 не була повідомлена (лист суду повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання).

22 вересня 2015 року місцевий суд у зв`язку з неявкою відповідача відклав розгляд справи на 04 листопада 2015 року.

Кореспонденція з повідомленням про розгляд справи, надіслана ОСОБА_1, повернута "за закінченням терміну зберігання", тобто вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

04 листопада 2015 року суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення за відсутності ОСОБА_1, яка 21 липня 2017 року подала на це рішення апеляційну скаргу. Одним із доводів скарги було неповідомлення місцевим судом про розгляд справи.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України (1618-15) як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)".

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Проте суд апеляційної інстанції указаних норм процесуального права не врахував, помилково посилаючись на те, що справа перебувала в провадженні суду з 2009 року, з часу скасування останнього рішення і направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, суд призначав її до розгляду 4 рази, з яких ОСОБА_1, будучи обізнаною про наявність справи в провадженні суду і перегляді рішення через задоволення її касаційної скарги, не отримувала поштову кореспонденцію, яка поверталася з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тобто на власний розсуд розпорядилася належними їй процесуальними правами.

Такі посилання апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 жодного разу не отримувала повідомлення про розгляд справи.

Ураховуючи наведені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.