628/2924/18 Про визнання права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства - 07.08.2019 Прийняття

третя особа - Сектор з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділу економічного розвитку Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - прокуратура Харківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що вона є власником майнового паю колишнього КСП "Петропавлівське" села Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, розмір якого складав 1057 грн. на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1, виданого 28 серпня 2001 року Петропавлівською сільською радою.

25 серпня 2001 року відповідно до протоколу № 2 проведено загальні збори співвласників, на яких, окрім інших питань, вирішено питання щодо передачі їй в користування майна єдиним комплексом безроздільно та зобов`язано уповноважену особу від пайщиків-співвласників ОСОБА_2 підписати договори оренди. В той же день між нею та представником пайщиків-співвласників ОСОБА_2 підписано договір оренди майна на вищевказане майно пайщиків, який зареєстровано в Петропавлівській сільській раді 28 серпня 2001 року за № 82 строком на 10 років, тобто до 2010 року.

12 серпня 2010 року підписано новий договір оренди майна на майновий пай співвласників, який зареєстрований в Петропавлівській сільській раді 12 серпня 2010 року за № 161, строк якого продовжено на 10 років, тобто до 2020 року.

29 січня 2015 року рішенням № 09 виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради будівлі ремонтної майстерні, що входила до складу пайового фонду колишнього КСП "Петропавлівське" с. Петропавлівка, присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_2.

27 жовтня 2017 року їй направлено лист за № 939 від Петропавлівської сільської ради, в якому було зазначено, що в її користуванні знаходиться господарський двір площею 0,45 га, тобто, орендоване майно знаходиться на цьому подвір`ї, в зв`язку з чим їй необхідно підготувати документацію для оформлення договору оренди земельної ділянки з сільською радою. При зверненні до землевпорядної організації їй було повідомлено про неможливість її виготовлення у зв`язку з тим, що на ній розташований об`єкт нерухомості - будівля ремонтної майстерні, на який повинен бути правовий документ, що посвідчує право власності на нього, оскільки цей документ буде невід`ємною частиною землевпорядної документації.

23 лютого 2018 року їй видано свідоцтво НОМЕР_2 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в розмірі загальної вартості пайового фонду 67358 грн., тобто на 100% пайового фонду.

На свідоцтві про право власності на майновий пай відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі.

Судовим рішенням від 17 липня 2006 року припинено КСП "Петропавлівське", а 02 вересня 2009 року на підставі судового рішення було припинено державну реєстрацію юридичної особи. Інших документів та відомостей вона не має.

Просить визнати за нею право власності на нежитлову будівлю ремонтної майстерні загальною площею 550, 5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю ремонтної майстерні загальною площею 550,5 кв м, за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 володіє 100 % пайового фонду у сумі 67358 грн. на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв. Отримати відмітку підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою на свідоцтві вона не має можливості через відсутність відомостей про правонаступника, а тому позов про визнання права власності на спірну будівлю підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасувати, і залишити в силі рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 628/2924/18-ц

У червні 2019 року матеріали цивільної справи № 628/2924/18-ц надійшли до Верховного Суду.

13 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, та не враховано, що прокурор в обґрунтування "порушених інтересів держави" послався лише на те, що земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості відноситься до земель комунальної власності. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості не є предметом позову.

Таким чином прокурором не було належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави спірним рішенням суду.

При цьому судом апеляційної інстанції не взято до уваги докази, що містяться у матеріалах справи.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) .

У частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Так, звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, прокуратура Харківської області зазначила про те, що місцевий суд, ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю ремонтної майстерні, не врахував, що свідоцтва з відміткою про виділення майна в натурі не оформлені належним чином. Факт укладення договорів купівлі-продажу майнових паїв не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить про перехід права на майновий пай. Інших доказів, які б підтверджували право власності позивача на спірне приміщення позивачем не надано. При цьому, органом місцевого самоврядування не вжито будь-яких заходів до скасування рішення місцевого суду, що свідчить про неналежне здійснення ним своїх повноважень та є підставою для втручання органів прокуратури у розгляд вказаної справи.

Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області та переглядаючи рішення суду першої інстанції за вказаною апеляційною скаргою, апеляційний суд не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання апеляційної скарги заступником прокурора області в інтересах Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Апеляційний суд не перевірив дотримання прокурором порядку, встановленого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою в інтересах Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Саме лише посилання в апеляційній скарзі на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття апеляційної для розгляду не достатньо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що перешкоджає ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області, апеляційний суд порушив норми процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в силу вимог статті 411 ЦПК України скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.