645/5049/17 Про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини - 07.08.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня

2018 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини після смерті його матері та визначити йому додатковий строк протягом одного місяця з дня набрання чинності рішення суду для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його

мати ? ОСОБА_3

ОСОБА_2 є його рідним сином та інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням.

ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що перед смертю бабуся склала заповіт на його ім`я, а тому він має намір звернутися до нотаріальної контори після проходження лікування в психіатричній лікарні, де він знаходився на лікуванні. Тому позивач був впевнений, що його покійна мати ОСОБА_3 склала заповіт на свого онука ? відповідача ОСОБА_2 .

Після смерті матері, позивач фактично прийняв у користування вказану квартиру, сплачував за неї комунальні платежі.

Зазначив, що 04 липня 2017 року, після прибирання квартири АДРЕСА_1, випадково знайшов заповіт від 02 липня 1996 року, відповідно якого ОСОБА_3 все своє майно вона заповіла своєму сину - позивачу ОСОБА_1, а не своєму онуку. В цей же день, 04 липня 2017 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропущений шестимісячний строк на її прийняття.

В цей же день позивач звернувся до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, де йому повідомили, що його син ? ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі. При таких обставинах позивач вважав, що він з поважної причини пропустив строк для прийняття спадщини після смерті його матері, оскільки взагалі не знав про існування заповіту на його ім`я.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня

2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня

2018 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що зазначені позивачем обставини, не є тією об`єктивною і непереборною обставиною, що перешкодили йому вчинити дії щодо прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня

2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня

2018 року та передати справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі обставини справи, а зосередили свою увагу на тому, що ОСОБА_1 не знав про існування заповіту, та не дослідили причини та обставини, внаслідок яких ОСОБА_1 був введений в оману, оскільки не просто не знав про існування заповіту, а був впевнений в тому, що його немає на його ім`я, а існує заповіт на його сина - ОСОБА_2, а тому був переконаний у відсутності необхідності звернення до нотаріальної контори. ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини всього на один місяць та три дні.

Заявник зазначає, що дану справу, всупереч вимогам статті 274 ЦПК України, апеляційним судом розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду 17 грудня 2018 року були поважними.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 645/5049/17 з Фрунзенського районного суду міста Харкова.

У квітні 2019 року матеріали цивільної справи № 645/5049/17 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 11 листопада 1994 року, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації, за

ОСОБА_3 на підставі довідки ЖБК "Імпульс" зареєстрована на праві особистої власності квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 02 липня 1996 року Державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 все своє майно на випадок смерті заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

Постановою Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. від 04 липня 2017 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 після смерті його матері - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що вчинення такої нотаріального дії суперечить законові, оскільки спадщина у встановлений законом спосіб не прийнята протягом строку, встановлено для прийняття спадщини, заяву про прийняття спадщини подано не було і, відповідно до чинного законодавства, спадкоємцю не може бути видано свідоцтво про право на спадщину без наявності факту прийняття ним спадщини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах ? уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, ОСОБА_1, в обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилався на те, що після смерті його матері він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк, оскільки був впевнений, що існує заповіт його матері на користь онука. ОСОБА_1 не знав, ані на момент складання заповіту, ані на час смерті матері, про існування заповіту на його ім`я, а дізнався про наявність даного заповіту лише 04 липня 2017 року.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви, у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, про прийняття спадщини, оскільки позивач є сином спадкодавця ОСОБА_3, йому було відомо про смерть матері та про наявність спадкового майна після її смерті, позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері, проте у шестимісячний строк не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Знайдений позивачем заповіт спадкодавця не змінює, передбачений статтею 1261 ЦК України, загальний порядок спадкування за законом.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду даної справи апеляційним судом, всупереч вимогам статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом розглянуто дану справу у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин неявки 17 грудня

2018 року ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що заявником не було надано апеляційному суду будь-яких доказів на підтвердження своєї хвороби, крім того два представника ОСОБА_1 були також завчасно повідомлені про судове засідання, однак не з`явилися і про причини своєї неявки не повідомили.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.