233/215/16-ц Про відшкодування моральної шкоди - 07.08.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року у складі судді Малінова О. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Будулуци М. С., Санікової О. С.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 400 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у Костянтинівському міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження від 21 травня 2013 року № 12013050380001613 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, яке відкрито за його заявою відносно Головного лікаря міської лікарні № 5 ОСОБА_7 та завідуючою лабораторією Центральної районної лікарні м. Костянтинівки ОСОБА_2, які неналежним чином виконували свої посадові обов`язки, втратили результати лабораторних досліджень, що призвело до звільнення від кримінальної відповідальності водія ОСОБА_3, за скоєння у стані алкогольного сп`яніння дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув його син.

З часу його звернення до Костянтинівського міськвідділу міліції вказане кримінальне провадження неодноразово закривалося, але після оскарження ним цих рішень - поновлювалося за рішеннями суду.

Позивач неодноразово звертався до керівництва Костянтинівської міжрайонної прокуратури з приводу заміни прокурора Макарченкової Н. М., яка здійснювала процесуальне керівництво розслідуванням цієї справи. Під час досудового слідства слідчими безпідставно відхилялися його клопотання, з боку прокуратури на слідчих здійснювався тиск з метою затягнути досудове розслідування, що й буле успішно зроблено.

Його сім`я понесла важку втрату у зв`язку з трагічною загибеллю сина, а винуватий у цьому, завдяки злочинним діям лікарів, зміг уникнути відповідальності за злочин.

Намагаючись особисто поновити правосуддя шляхом власного розслідування він постійно стикається з байдужістю прокуратури, яка повинна захищати права та свободи людини шляхом встановлення законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а фактично вона захищає злочинців, чим завдає йому ще більшої моральної шкоди і руйнує віру у правосуддя.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 29 травня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення недоведеністю заявлених вимог, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників поліції та прокуратури Донецької області моральної шкоди позивач не надав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 13 липня 2017 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано, відповідно до вимог матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 01 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року, вирішити питання по суті позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив, що справа, відносно лікарів розслідувалася три роки, позивач неодноразо звертався під час проведення кримінального досудового слідства на незаконність дій та бездіяльності органів прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України). Однак, суд не бере до уваги норми законодавства про розумність строків, а посилається на передчасність закриття справи декілька разів, що не відповідає нормам статті 2 КПК України.

Його права були порушені слідчими органів МВС як слідчим органом, який порушив норми КПК України (4651-17) про швидке, повне, неупереджене слідство, оскільки не були застосовані в ході досудового слідства належні правові процедури, в розумні строки в повному обсязі.

Передчасне закриття справи не передбачено діючим законодавством, а є порушенням розумних строків умисно з наявністю бездіяльності слідчих органів.

Прокуратура здійснює нагляд та контроль за ходом досудового розслідування. Якщо працівники прокуратури допустили порушення розумних строків досудового слідства, то це також доводить бездіяльність і некомпетентність (або зацікавленість) та бездіяльність органу прокуратури.

Суд ці факти не взяв до уваги та не надав їм правової оцінки, не дослідив контрольне прокурорське провадження у цій справі, вимоги з цього питання проігнорував, що призвело до неповноти судового слідства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4 .

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що в провадженні слідчого відділу Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а пізніше після створення Національної поліції України - в провадженні слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження від 21 травня 2013 року № 12013050380001613 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 відносно головного лікаря міської лікарні № 5 ОСОБА_7 та завідуючою лабораторією Центральної районної лікарні міста Костянтинівки ОСОБА_2, які не належним чином виконували свої посадові обов`язки, втратили результати лабораторних досліджень, що призвело до звільнення від кримінальної відповідальності водія ОСОБА_3, за скоєння у стані алкогольного сп`яніння дорожньо-транспортної пригоди, в якому загинув син позивача.

Згідно з постановою слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т. В. від 31 травня 2016 року за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 травня 2013 року № 12013050380001613 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, слідчим зроблено висновок про допущення медичними працівниками службовими особами Комунального управління "ЛПУ Міська лікарня № 5 міста Костянтинівки" та Комунального управління "Центральна районна лікарня" міста Костянтинівки порушень вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації. Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, зокрема обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу злочину як заподіяння істотної шкоди.

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2016 року в справі № 233/4141/15-к у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т. В. від 31 травня 2016 року про закриття кримінального провадження від 21 травня 2013 року № 12013050380001613 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року ухвалу слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2016 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого на ухвалу слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2016 року, ухваленим у цивільній справі № 233/6054/15-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Донбас Північний" стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачів у тому числі моральну шкоду в розмірі по 70 тис. грн кожному. Вказане рішення суду залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами та заявами на дії та бездіяльність слідчих, процесуальних керівників прокуратури, у тому числі до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалами слідчих суддів від 30 жовтня 2013 року, 13 березня 2014 року, 01 жовтня 2014 року, 30 липня 2015 року та 14 грудня 2015 року за скаргами ОСОБА_1 двічі скасовувалися постанови слідчих про закриття вказаного кримінального провадження з причин неповноти з`ясування обставин у справі та передчасності прийняття таких постанов, зобов`язувалися слідчі та процесуальні керівники прокуратури виконувати повноваження у відповідності до закону та здійснювати належне процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням даного кримінального провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач на їх підтвердження не надав відповідних доказів протиправності діяння (бездіяльності) відповідачів, наявності причинного зв`язку між моральними стражданнями, погіршення стану здоров`я про які вказує та діями/бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ та прокуратури.

Суди правильно виходили з того, що судове оскарження постанов про закриття кримінального провадження, є процесуальним правом, реалізація якого заявником не має наслідком заподіяння йому у зв`язку з цим моральних страждань. При цьому судами враховано і підстави скасувань відповідних постанов і кінцевий результат даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а свідчать про незгоду позивача з ухваленими у справі судовими рішеннями та зводяться до переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду відповідно до статті 400 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.