675/2153/15-ц Про стягнення збитків за безпідставне використання земельної ділянки - 07.08.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2016 року у складі судді Янішевської О. С. та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 січня 2017 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Федорової Н. О., Ярмолюка О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Ізяславська міська рада Хмельницької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків за безпідставне використання земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення загальною площею 1 135,5 кв. м на АДРЕСА_1 . Рішенням Ізяславської міської ради від 10 вересня 2014 року № 10/IV ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 3,0109 га за вказаною адресою. Однак, відповідачами проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження сесії міської ради не подавався, договір оренди землі не укладено. При цьому, для експлуатації належних нежитлових приміщень відповідачами неправомірно використовується земельна ділянку без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право на користування нею, та без сплати орендної плати, чим Ізяславській міській раді завдано збитків на суму 56 150, 02 грн.

З урахуванням викладеного, Ізяславська міська рада Ізяславського району Хмельницької області просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь міської ради 56 150,02 грн збитків за безпідставне використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2016 року позов Ізяславської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ізяславської міської ради Ізяславського району Хмельницької області 55 588,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області 561,50 грн збитків за безпідставне (без правовстановлюючих документів та без укладення договору оренди) використання земельної ділянки; 17,98 грн судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачі використовують земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3,0109 га, з порушенням вимог земельного законодавства та законодавства про плату за землю, що призвело до недоодержання доходу від орендної плати за цю земельну ділянку, чим Ізяславській міській раді завдано збитків у розмірі 56 150,02 грн, які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до частки кожного з них у праві власності на нежитлове приміщення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 січня 2017 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просила скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 січня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не встановили усіх обставин у справі від яких залежить правильне вирішення спору. Зокрема, суд не взяв до уваги, що відповідачі є співвласниками нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 районного суду Хмельницької області і відповідно до них у власність перейшла і спірна земельна ділянка, а тому позовні вимоги про стягнення збитків за безпідставне використання земельної ділянки необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У березні 2017 року Ізяславська міська рада Ізяславського району Хмельницької області подала до суду заперечення на касаційну скаргу в якому зазначила, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 на момент її відчуження і до цього часу перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Ізяслава і не належала на праві власності попередньому власнику нежитлового приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 679/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-22289св18 призначено повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 99/100 частин, а ОСОБА_2 - 1/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договорами дарування частки нерухомого майна від 16 травня 2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням 62 сесії Ізяславської міської ради 6 скликання від 10 вересня 2014 року № 10/IV "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 площею 3,0109 га.

Проте відповідачі використовували земельну ділянку без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування нею.

Згідно з актом, складеним комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам від 16 липня 2015 року встановлено, що використання земельної ділянки площею 3,0109 га по АДРЕСА_1 без оформлення документів, що посвідчують право користування, призвело до неодержання Ізяславською міською радою Хмельницької області доходів.

Згідно з розрахунком, складеним комісією за період з 10 вересня 2014 року по 16 липня 2015 року розмір завданих збитків становить 56 150,02 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини з розпорядження, набуття та припинення права користування землями комунальної власності врегульовані зокрема Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ).

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 1 частини 2, абзацу 1 частини 3, частин 4, 6 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У зв`язку із викладеним та враховуючи, що земельна ділянка розташована на території міста Ізяслав Хмельницької області, суд погоджується із висновком судів, що земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав Хмельницької області, а тому права власності на земельну ділянку, а відповідно і права з розпорядження нею, у тому числі щодо розгляду та вирішення питання про передачу її у постійне користування третім особам на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України та щодо прийняття відповідного рішення належить позивачу як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста Ізяслав Хмельницької області.

Враховуючи встановлені судами обставини щодо права власності відповідачів на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також те, що відповідачі не зверталися до власника земельної ділянки за оформленням права на неї в порядку статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача відсутнє право розпоряджатись нею як сформованим об`єктом цивільних правовідносин.

У зв`язку із викладеним суд відхиляє аргументи заявника щодо набуття відповідачами права власності на земельну ділянку з моменту реєстрації за відповідачем права власності на розташоване на цій ділянці нерухоме майно.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам є неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Оскільки відповідачі фактично використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів та без договору оренди, чим завдали збитків власнику земельної ділянки у вигляді недоодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача збитки у розмірі, що відповідає їх часткам у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року, справа № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18.

Застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів, які регламентують деліктне зобов`язання про відшкодування шкоди (глава 82 ЦК України (435-15) ) на правильність висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не впливає, а тому не може бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун
	В. П. Курило