607/15003/16-ц Про стягнення надміру нарахованої щомісячної допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу - 01.08.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року у складі судді Стельмащука П. Я. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1,третя особа - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області, про стягнення надміру нарахованої щомісячної допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.

Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1, будучи особою, яка проживає разом з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та отримує грошову допомогу на догляд за ним, перебувала за межами України і відповідно не мала права на отримання щомісячної допомоги, у зв`язку із чим їй безпідставно нараховано та виплачено 15 028,54 грн щомісячної грошової допомоги за період з 15 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року.

Ураховуючи наведене, Управління соціальної політики Тернопільської міської ради просило суд стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти по державній соціальній допомозі у розмірі 15 028,54 грн та витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов Управління соціальної політики Тернопільської міської ради є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Районним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснює догляд за хворою донькою ОСОБА_2 та проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . На період лікування, реабілітації та проходження профілактичних оглядів ОСОБА_2 догляд за нею здійснює її мати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Районний суд зазначив, що відповідно до витягу з бази даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у період з 15 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року, за який позивачем встановлено вимогу про повернення відповідачем надміру нарахованої та сплаченої грошової допомоги, інформація щодо перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у базі даних відсутня. Отже, суд дійшов до висновку, що доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не здійснювала догляд за своєю дочкою не знайшли свого документального підтвердження та є необґрунтовані.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради відхилено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, зробленими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи й наданих сторонами доказів.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що неповідомлення ОСОБА_1 про її тимчасовий виїзд за кордон не може свідчити про недобросовісність в отриманні грошової допомоги на догляд за дочкою-інвалідом, відмову у догляді чи залишенні її напризволяще.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено та не застосовано частину четверту статті 212 ЦПК України, яка зазначає, що результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Вважає, що судами порушено цю норму законодавства, не досліджено та не надано оцінку акту Фінінспекції № 17-22/128 від 27 травня 2015 року та вимозі Фінінспекції "Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією" від 22 червня 2015 року № 19-17-13-14/869, які містяться у матеріалах справи та мають значення для правильного вирішення цивільної справи.

Додатково заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано та не застосовано частину другу статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", яка визначає, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами обєктів, що контролюються, та пункт 7 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", який визначає права органу державного фінансового контролю.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Управління соціальної політики Тернопільської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 4 "Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192 (1192-2000-п) (далі - Порядок), допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду і здійснює догляд за ним.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення.

Відповідно до абзацу 3 пунктів 8 Порядку виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 1 групи підгрупи "А" внаслідок психічного розладу довічно та проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1, яка постійно здійснює догляд за хворою і проживає разом з нею за адресою : АДРЕСА_1 (а. с. 10). На період лікування, реабілітації та проходження профілактичних оглядів ОСОБА_2 догляд за нею здійснює її мати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 58, 60).

Рішеннями Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 11 лютого 2014 року та від 19 березня 2015 року ОСОБА_1 була призначена щомісячна грошова допомога, як особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та з 01 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року - 1 218 грн щомісячно.

Доводи заявника про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання виплат особам, які проживають разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, оскільки вона в окремі періоди перебувала за межами України, не підтверджено при розгляді справи судами попередніх інстанцій та спростовані інформацією про відсутність даних щодо перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_1 у період з 15 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року (витяг з бази даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а. с. 54).

Крім того, у матеріалах справи містяться документи, що підтверджують регулярні амбулаторні огляди ОСОБА_2 у лікарні ім. Папи Іоана ХХІІІ м. Бергамо, Італія (а. с. 57-61).

Виїзди ОСОБА_1 та її хворої доньки, ОСОБА_2, за межі території України з метою лікування, реабілітації чи проведення профілактичних оглядів не можуть бути підставою для припинення виплати гарантованої державою допомоги.

Отже, судами попередніх інстанцій надано правильну правову оцінку зазначеним доказам, які були надані для дослідження у судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статтю 1215 ЦК України, оскільки Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради не було доведено недобросовісності з боку ОСОБА_1 як під час подання документів з метою отримання допомоги, так і після її отримання.

Посилання заявника на необхідність застосування статті 1212 ЦК України не враховується колегією суддів, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 212- 215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися й правильно відмовили у задоволенні позову Управління соціальної політики Тернопільської міської ради.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.