569/1517/17 Про визнання протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати призначеної особі пенсії, зобов'язання ГУПФУ перерахувати та виплатити особі пенсію за вислугу років, розрахованої у відповідності до законодавства - 14.02.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Бучик А. Ю., Шевчук С. М., Шидловського В. Б.) у справі № 569/1517/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У січні 2017 року ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області щодо припинення виплати призначеної позивачу пенсії протиправними;

- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, розрахованої у відповідності до законодавства з 01 квітня 2015 року, довічно;

2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю припинення виплати пенсії на підставі набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) (з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року); Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) (з 01 січня 2016 року по 19 грудня 2016 року); Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) (з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року). Крім того ОСОБА_1 просила поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом з огляду на поважність причин його пропуску.

3. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2017 року позовні вимоги задоволено;

- поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду; визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, розрахованої у відповідності до законодавства з 01 квітня 2015 року, довічно.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2017 року; адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2015 по 30 липня 2017 року залишено без розгляду; у задоволенні адміністративного позову за період, починаючи з 31 липня 2016 року, відмовлено.

5. 21 грудня 2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у даній справі.

6. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним.

7. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов 16 січня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався апеляційний суд, відмовляючи у позові.

9. У касаційній скарзі не було заявлено клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 31 грудня 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

11. Після призначення пенсії позивач продовжує працювати в Управлінні Державної міграційної служби України в Рівненській області.

12. З квітня 2015 року ОСОБА_1, як працюючому пенсіонеру, тимчасово призупинено виплату пенсії за вислугою років до 01 січня 2016 року, а з 01 січня 2016 року повторно призупинено виплату пенсії до 31 грудня 2016 року.

13. Позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати призначеної йому пенсії, починаючи із 01 квітня 2015 року.

14. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17 березня 2017 за № Б-559/07.1-15 позивачу повідомлено про відсутність права на отримання пенсії, у зв'язку із неможливістю одночасного перебування на державній службі та виплати пенсії.

15. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача щодо припинення виплати призначеної пенсії та відмова у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року є протиправними та обмежують її конституційні права.

17. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, зокрема, за період з 01 квітня 2015 по 30 липня 2017 року, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, відповідно до положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, протягом роботи на державній службі виплата пенсії правомірно призупинена, оскільки позивач є працівником, що перебуває на державній службі, і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ). Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера. Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, що є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно з чинним законодавством.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що невиплата пенсії працюючим пенсіонерам суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, якими пенсія визнається власністю людини та якої людина не може бути позбавлена без законних на те підстав, і якої позивача всупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) позбавили. Вважає, що визнання Конституційним Судом України (рішення № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) ) неконституційними положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , які регулюють такі ж правовідносини щодо невиплати пенсій певним категоріям працюючих осіб, дає підстави стверджувати про суперечність Конституції України (254к/96-ВР) норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) , які встановлюють тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що продовжують працювати на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) . Крім того зауважує, що звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або шляхом внесення змін до чинних законів, відповідно до вимог статті 22 Конституції України, не допускається.

19. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв необґрунтоване та помилкове рішення щодо залишення позову у відповідній частині без розгляду та відмови у задоволенні решти позовних вимог.

V. ОЦІНКА СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у своїй оцінці виходить з наступного.

21. Щодо пропуску строку звернення до суду з позовом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01 квітня 2015 року припинена виплата пенсії позивачу, яку вона отримувала відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (2262-12) .

22. З позовною заявою до суду про поновлення порушеного права позивач звернулась 31 лютого 2017 року.

23. Згідно з ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

25. Так, підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, відповідно до частини першої статті 102 КАС України, може бути лише наявність поважних причин його пропуску.

26. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

27. Однак, позивачем не наведено будь-яких доводів щодо існування об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення, що унеможливило вчасно звернутись до суду з адміністративним позовом.

28. Водночас апеляційним судом обґрунтовано відхилено посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) , як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

29. Встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу виплати пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, а носить щомісячний та регулярний характер.

30. Виплата пенсії позивачеві припинена з 01 квітня 2015 року, про що ОСОБА_1 була обізнана. Отже, про припинення виплати пенсії позивач дізнався у відповідному місяці, а саме в квітні 2015 року.

31. Оскільки з позовною заявою позивач звернулася лише 31 січня 2017 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску шестимісячного строку звернення до суду та залишення позову без розгляду у відповідній частині.

32. Що стосується позовних вимог з 31 липня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

33. Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Встановлено, що 01 січня 2016 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) .

35. Відповідно до вказаного закону були внесені зміни до першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими встановлено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

36. Також Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року (911-19) внесені зміни до абзацу другого і третього частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

37. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , перше речення ч. 1 ст. 54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішення набрало чинності 20 грудня 2016 року.

38. Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) частину першу статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в такій редакції:

39. "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) ), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" (889-19) , а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , призначені пенсії не виплачуються.

40. Водночас порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цими Законами, поширено на всіх пенсіонерів незалежно від часу призначення.

41. Отже норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року (911-19) , відповідно до якого пенсія призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) працюючим державним службовцям не виплачується, були чинними до 20 грудня 2016 року, зокрема, до дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) .

42. Вищезазначеними законами, зокрема, встановлено, що пенсія, призначена за Законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) працюючим на посадах відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) , не виплачується у період з 01 січня 2016 року до 20 грудня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

43. Оскільки, позивач працює на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" (889-19) , то дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на неї в повному обсязі.

44. Що стосується періоду з 20 грудня 2016 по 31 грудня 2016, колегією суддів встановлено, що відповідачем була відновлена виплата пенсії позивачу за зазначений період та остання виплачена в розмірі 618,29 гривень. Зазначена обставина не оспорюється позивачем, про що обґрунтовано зауважено апеляційним судом.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

46. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, зокрема і у контексті поняття звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення.

47. На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників Конституційний Суд України, вказав, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) , у якому вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

48. Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 (v003p710-12) зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

49. До того ж Закон України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , яким було внесено зміни, зокрема, до частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо обмеження у 2017 році виплати військової пенсії працюючим державним службовцям на час виникнення спірних правовідносин є діючим, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасований не був, а тому підлягає обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

50. При вирішенні спірних правовідносин Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішення від 05 вересня 2017 року у справі "Фабіан проти Угорщини" (Заява № 78117/13) (Fabian v. Hungary) параграфи 74 - 82, 84, у якому Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні "справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії" мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови суду апеляційної інстанції і погоджується з висновками апеляційного суду у справі, якими доводи скаржника відхилено.

52. Відповідно до ч. 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Частиною 1 ст. 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.